Говоріть людям про Ісуса
Павло пішов до храму на юдейську церемонію очищення (Дії 21:26). Однак деякі юдеї, які вважали, що він навчає проти закону, намагалися вбити його (в. 31). В ситуацію швидко втрутились римські солдати; вони заарештували Павла, зв’язали і вивели з території храму під вигуки натовпу: “Геть із ним!” (в. 36).
Християнський біг
Коли люди говорять про біг на 100 метрів, на думку спадає чинний світовий рекордсмен Усейн Болт, який подолав цю дистанцію за 9,58 секунди. Однак ми не можемо забути і про Джулію Хокінс, якій дали прізвисько “Ураган”. У 2021 році Джулія перетнула фінішну лінію раніше за всіх інших бігунів і виграла 100-метрівку на “Іграх для літніх людей” у Луїзіані. Її час був трохи більше 60 секунд. Але ж їй було 105 років!
Божий захист
Щороку ми з дружиною проїжджаємо сотні миль на велосипедах, крутячи педалі стежками Західного Мічигану. Для зручності в нас є деякі аксесуари, які ми прикріпили до велосипедів. У Сью є передній ліхтар, задній ліхтар, одометр і велосипедний замок. На моєму велосипеді є тримач для пляшки з водою. Насправді, ми могли б успішно їздити нашим маршрутом щодня і намотувати всі ці милі без додаткових аксесуарів. Вони корисні, але не обов’язкові.
Більше не чужинці
“Вам тут не місце”. Ці слова розбили серце восьмирічної дівчинки, а завданий біль залишився з нею назавжди. Її родина емігрувала з табору біженців в охопленій війною країні до іншої країни, і в її імміграційній картці було написано: “ Іноземка” . Вона відчувала, що їй тут не місце.
Дитяча надія
Коли моїй онуці Еліані було лише сім років, вона побачила в школі відео про дитячий будинок у Гватемалі. Дівчинка сказала мамі: “Ми повинні туди поїхати, аби їм допомогти”. Мама відповіла, що вони подумають про це, коли вона підросте.
Він прекрасний
Вже понад 130 років Ейфелева вежа велично височіє над Парижем та є символом архітектурного блиску і краси. Місто з гордістю просуває вежу як ключовий елемент своєї величі.
Від щирого серця
У позашкільному біблійному клубі, де моя дружина Сью служить раз на тиждень, учнів попросили пожертвувати гроші на допомогу дітям в охопленій війною Україні. Приблизно через тиждень, після того як Сью розповіла нашій одинадцятирічній онуці Меггі про цей проєкт, ми отримали від неї поштою конверт. У ньому було $3,45 і записка: “Це все, що я маю для дітей в Україні. Пізніше вишлю більше”.
Розкажіть, що зробив Бог
Мій друг по коледжу Білл Тобіас багато років служив місіонером на тихоокеанському острові. Він розповів історію про молодого чоловіка, який покинув рідне місто в пошуках щастя. Друг привів його до церкви, де той почув Добру Звістку про Ісуса і повірив у Нього як у свого Спасителя.
Божа вічна присутність
Моніка вагалася. У неї були друзі, які вірили в Ісуса, і вона поважала те, як вони справлялися з життєвими труднощами. Вона навіть трохи заздрила їм. Однак Моніка вважала, що не зможе жити так, як вони, бо думала, що віра в Христа полягає в дотриманні правил. Зрештою, однокурсниця допомогла їй зрозуміти, що Бог не хоче зіпсувати їй життя, навпаки – Він бажає для неї найкращого, незважаючи на її злети й падіння. Усвідомивши це, Моніка була готова довіритись Ісусу, як своєму Спасителю, і прийняла чудову істину про Божу любов до неї.
Дар благодаті
Оцінюючи черговий стіс написаних творів своєї групи в коледжі, я звернув увагу на одну роботу. Як добре вона була написана! Однак незабаром до мене дійшло, що робота надто хороша. Пошук в інтернеті показав, що твір скопійований з онлайн-джерела.
Спільність у Христі
Я не знаю, хто відповідальний за те, щоб вимкнути світло і замкнути церковне приміщення після недільного богослужіння, але знаю одну річ про цю людину – недільний обід у неї буде відкладений. Чому? Тому що багато людей люблять залишатися в церкві після богослужіння і говорити про життєві проблеми, труднощі та багато чого іншого. Приємно озирнутися через двадцять хвилин після богослужіння і побачити так багато людей, які все ще насолоджуються спілкуванням одне з одним.
Рівні перед Богом
Під час відпустки ми з дружиною щоранку їздили на велосипедах. Один маршрут пролягав через багатий район, будинки в якому коштували мільйони доларів. Ми бачили різних людей: мешканців, які вигулювали своїх собак, велосипедистів та численних робітників, які будували нові будинки або доглядали за ландшафтом. Там була суміш людей з усіх верств суспільства, і це нагадало мені про справжню реальність. Насправді між нами не було жодної різниці. Багаті чи бідні. Заможні спеціалісти чи робітничий клас. Відомі чи невідомі. Ми всі на тій вулиці того ранку були однакові. “Багатий та вбогий стрічаються, – Господь їх обох створив” (Пр. 22:2). Незважаючи на відмінності, ми всі створені за Божим образом (Бут. 1:27).
Бог чує молитви
Нещодавно овдовіла жінка була на межі розпачу. Щоб отримати необхідні для життя кошти за страховим полісом, вона мала надати інформацію про аварію, яка забрала життя її чоловіка. Поліцейський, з яким вона розмовляла, пообіцяв допомогти і дав візитну картку, але вона її загубила. Що робити? Вдова почала молитися, просячи Бога про допомогу. За кілька днів, прийшовши до церкви, вона побачила на підвіконні ту саму картку! Жінка гадки не мала, як вона там опинилася, проте знала, Хто все це влаштував. Святе Письмо каже, що Бог чує наші прохання. “Бо очі Господні до праведних, а вуха Його до їхніх прохань”, – писав апостол Петро (1 Петр. 3:12).
Набуття життя
Навчатися в християнському коледжі і вивчати Біблію було цілком природним кроком для Бретта. Зрештою, все своє життя він був серед людей, які знали Ісуса – вдома, в школі, в церкві. Тому він готувався до навчання в коледжі, аби зробити кар’єру в “християнській сфері”.
Є питання?
Енн прийшла до хірурга на огляд. То був її старий знайомий. Після огляду лікар запитав: “У вас є запитання?” “Так, – відповіла Енн.– Ви в неділю ходили до церкви?” Питання не було засуджуючим. Із його допомогою дівчина хотіла розпочати розмову про віру.