Співчуття
Нас було семеро. Ми прийшли подивитись музичне шоу в переповненому людьми парку і шукали вільну лавку. Але не встигли сісти, як між нами раптово опинилась одна жінка з двома хлопцями. Моя дружина зауважила їй, що наша сім’я хотіла б сидіти разом, але незнайомка лише буркнула у відповідь: “Дуже погано”. А потім сіла на нашу лавку разом з двома своїми супутниками.
Країна “Що, якби…”
Хоча проминуло багато років після загибелі моєї 17-річної доньки Меліси в автомобільній катастрофі у 2002 році, я інколи дозволяю собі блукати в країні “Що, якби…” Сумуючи, дуже легко знову прокручувати в пам’яті події того трагічного липневого вечора, розважати над факторами, що допомогли б моїй доньці щасливо дістатись додому – якщо б усе склалося по-іншому. Та якщо чесно, країна “Що, якби…” – то не дуже корисне місце для будь-кого з нас. Це земля гіркого жалю, сумних згадок та безнадії. Хоча смуток втрати реальний, хоча біль десь залишається в серці, саме життя стає кращим і Бог вшановується більше, коли ми селимося в країні реального сьогодення.
Цілковита посвята
Граючи в університетській баскетбольній команді, я на початку кожного грального сезону приймав свідоме рішення цілком довіряти своєму тренеру. Я йшов до спортзалу і робив все, що він наказував мені. Не думаю, що моя команда мала б від мене якусь користь, якби я качав свої права: “Тренере, я хочу кидати м’яча у корзину, мені подобається дриблінг. Але тільки не проси мене тренуватись бігом, грати у захисті й дуже потіти!”
Відновлене старе
У 2014 році під Національним Музеєм автомобілів у штаті Кентуккі відкрилась карстова воронка, що поглинула вісім раритетних Шевроле. Машини були дуже пошкоджені – деякі не підлягали ремонту. Непоправна втрата!
Гарна репутація
Під час навчання в університеті Чарлі Ворд займався двома видами спорту. У 1993 році молодий квотербек виграв “Трофей Гейсмана” як найкращий гравець в американський футбол серед студентів, а також грав у баскетбольній команді.
Говоріть людям про Ісуса
Павло пішов до храму на юдейську церемонію очищення (Дії 21:26). Однак деякі юдеї, які вважали, що він навчає проти закону, намагалися вбити його (в. 31). В ситуацію швидко втрутились римські солдати; вони заарештували Павла, зв’язали і вивели з території храму під вигуки натовпу: “Геть із ним!” (в. 36).
Християнський біг
Коли люди говорять про біг на 100 метрів, на думку спадає чинний світовий рекордсмен Усейн Болт, який подолав цю дистанцію за 9,58 секунди. Однак ми не можемо забути і про Джулію Хокінс, якій дали прізвисько “Ураган”. У 2021 році Джулія перетнула фінішну лінію раніше за всіх інших бігунів і виграла 100-метрівку на “Іграх для літніх людей” у Луїзіані. Її час був трохи більше 60 секунд. Але ж їй було 105 років!
Божий захист
Щороку ми з дружиною проїжджаємо сотні миль на велосипедах, крутячи педалі стежками Західного Мічигану. Для зручності в нас є деякі аксесуари, які ми прикріпили до велосипедів. У Сью є передній ліхтар, задній ліхтар, одометр і велосипедний замок. На моєму велосипеді є тримач для пляшки з водою. Насправді, ми могли б успішно їздити нашим маршрутом щодня і намотувати всі ці милі без додаткових аксесуарів. Вони корисні, але не обов’язкові.
Більше не чужинці
“Вам тут не місце”. Ці слова розбили серце восьмирічної дівчинки, а завданий біль залишився з нею назавжди. Її родина емігрувала з табору біженців в охопленій війною країні до іншої країни, і в її імміграційній картці було написано: “ Іноземка” . Вона відчувала, що їй тут не місце.
Дитяча надія
Коли моїй онуці Еліані було лише сім років, вона побачила в школі відео про дитячий будинок у Гватемалі. Дівчинка сказала мамі: “Ми повинні туди поїхати, аби їм допомогти”. Мама відповіла, що вони подумають про це, коли вона підросте.
Він прекрасний
Вже понад 130 років Ейфелева вежа велично височіє над Парижем та є символом архітектурного блиску і краси. Місто з гордістю просуває вежу як ключовий елемент своєї величі.
Від щирого серця
У позашкільному біблійному клубі, де моя дружина Сью служить раз на тиждень, учнів попросили пожертвувати гроші на допомогу дітям в охопленій війною Україні. Приблизно через тиждень, після того як Сью розповіла нашій одинадцятирічній онуці Меггі про цей проєкт, ми отримали від неї поштою конверт. У ньому було $3,45 і записка: “Це все, що я маю для дітей в Україні. Пізніше вишлю більше”.
Розкажіть, що зробив Бог
Мій друг по коледжу Білл Тобіас багато років служив місіонером на тихоокеанському острові. Він розповів історію про молодого чоловіка, який покинув рідне місто в пошуках щастя. Друг привів його до церкви, де той почув Добру Звістку про Ісуса і повірив у Нього як у свого Спасителя.
Божа вічна присутність
Моніка вагалася. У неї були друзі, які вірили в Ісуса, і вона поважала те, як вони справлялися з життєвими труднощами. Вона навіть трохи заздрила їм. Однак Моніка вважала, що не зможе жити так, як вони, бо думала, що віра в Христа полягає в дотриманні правил. Зрештою, однокурсниця допомогла їй зрозуміти, що Бог не хоче зіпсувати їй життя, навпаки – Він бажає для неї найкращого, незважаючи на її злети й падіння. Усвідомивши це, Моніка була готова довіритись Ісусу, як своєму Спасителю, і прийняла чудову істину про Божу любов до неї.
Дар благодаті
Оцінюючи черговий стіс написаних творів своєї групи в коледжі, я звернув увагу на одну роботу. Як добре вона була написана! Однак незабаром до мене дійшло, що робота надто хороша. Пошук в інтернеті показав, що твір скопійований з онлайн-джерела.