Знаменита посмішка
Після того як мені з дружиною пощастило відвідати Лувр, музей в Парижі, я подзвонив своїй 11-річній онуці Едді. Коли я згадав про знамениту картину Леонардо да Вічні “Мона Ліза”, вона відразу ж запитала: “Вона посміхається?”
Історія Рут
Рут не може розповідати про своє буденне життя без сліз. Їй вже далеко за вісімдесят. Вона рідко виходить на вулицю і не може приймати активну участь у житті церкви. На богослужіння її підвозять машиною друзі. Їй здається, що вона нікому не приносить користі.
Палата 5020
Джей Бафтон перетворив свою лікарняну палату на маяк. Джей – 52-річний чоловік, батько, викладач середньої школи й тренер – вмирав від раку. Але його палата під номером 5020 стала маяком надії для друзів, родини й працівників лікарні. Через привітне ставлення Джея до інших медсестри бажали, щоб їх призначили саме до нього. Деякi з них навіть відвідували його в неробочий час.
Всередині й зовні
Кілька років тому в одному видавництві трапилась жахлива помилка. Книга, яка вже кілька років була у продажі, потребувала доповнень і змін. Автор зробив новий, виправлений варіант. Але коли книгу опублікували, то виявилось, що у видавництві зробили нову, чудову обкладинку, але сам текст книги залишився без змін. Отже, зовні книга була новою, але всередині була старою.
Інтереси інших
Мій друг Хайме працює у величезній міжнародній корпорації. Сталося, що коли він був ще новачком у цій компанії, до його столу підійшов незнайомець і запитав, чим саме він займається на своїй роботі. Розповівши про себе, мій друг запитав ім’я незнайомця. “Мене звуть Річ”, – відповів той.
“Нова людина”
Якось група віруючих підлітків відвідала будинок для людей похилого віку на Ямайці. Одна дівчина побачила у кутку кімнати чоловіка, що мав дуже сумний вигляд. Він не міг пересуватись.
Мені справді страшно
“Мені справді страшно”. Ці зворушливі слова дівчинка-підліток написала у соціальній мережі Facebook своїм друзям, коли розказувала їм про свої проблеми зі здоров’ям. Вона чекала на госпіталізацію в лікарні, що знаходиться за три години їзди від дому. Їй потрібно пройти обстеження і вона з тривогою чекає, що скажуть лікарі про причину її серйозних проблем зі здоров’ям.
Готовність служити
І ось настав у нашій церкві час посвячення на служіння нових лідерів. Щоб показати їм символічний урок того, що вони мають служити іншим, служителі нашої общини провели церемонію омовіння ніг. Служителі похилого віку, включно з пастором, мили один одному ноги на очах усієї общини.
Двійники
Кажуть, що є схожі між собою люди, мов дві краплини води. Двійники. Йдеться про людей, що дуже схожі, але цілком чужі один одному.
Співати з Віолетою
Старенька жінка на ім’я Віолета сиділа на своєму ліжку в лазареті й посміхалась кожному підлітку, хто завітав до неї. Вже був полудень. Пекуче повітря неослабно сповнювало її домівку, де зібралась мала група, але жінка не жалілась. Натомість напружувала мозок, щоб згадати якусь пісеньку, щоб заспівати. Раптово на її обличчі з’явилась превелика посмішка, і вона заспівала: “Я біжу, стрибаю і славлю Господа!” Співаючи, старенька розгойдувала руками вперед та назад, немов справді бігла. Сльози з’явились на очах тих, хто сиділи навколо, – адже Віолета не мала ніг. Але вона казала: “Ісус любить мене, і на небесах я матиму ноги, щоб бігати”.
Вивчення мови
Я стояв перед людьми в маленькій ямайській церкві під час богослужіння і сказав їм, намагаючись найкраще передати місцевий діалект, три слова: “Ва Гван, Ямайка?” Люди відреагували ще більш позитивно, ніж я очікував, – посмішки, гучні оплески, радісні вигуки.
Співчуття
Нас було семеро. Ми прийшли подивитись музичне шоу в переповненому людьми парку і шукали вільну лавку. Але не встигли сісти, як між нами раптово опинилась одна жінка з двома хлопцями. Моя дружина зауважила їй, що наша сім’я хотіла б сидіти разом, але незнайомка лише буркнула у відповідь: “Дуже погано”. А потім сіла на нашу лавку разом з двома своїми супутниками.
Країна “Що, якби…”
Хоча проминуло багато років після загибелі моєї 17-річної доньки Меліси в автомобільній катастрофі у 2002 році, я інколи дозволяю собі блукати в країні “Що, якби…” Сумуючи, дуже легко знову прокручувати в пам’яті події того трагічного липневого вечора, розважати над факторами, що допомогли б моїй доньці щасливо дістатись додому – якщо б усе склалося по-іншому. Та якщо чесно, країна “Що, якби…” – то не дуже корисне місце для будь-кого з нас. Це земля гіркого жалю, сумних згадок та безнадії. Хоча смуток втрати реальний, хоча біль десь залишається в серці, саме життя стає кращим і Бог вшановується більше, коли ми селимося в країні реального сьогодення.
Цілковита посвята
Граючи в університетській баскетбольній команді, я на початку кожного грального сезону приймав свідоме рішення цілком довіряти своєму тренеру. Я йшов до спортзалу і робив все, що він наказував мені. Не думаю, що моя команда мала б від мене якусь користь, якби я качав свої права: “Тренере, я хочу кидати м’яча у корзину, мені подобається дриблінг. Але тільки не проси мене тренуватись бігом, грати у захисті й дуже потіти!”
Відновлене старе
У 2014 році під Національним Музеєм автомобілів у штаті Кентуккі відкрилась карстова воронка, що поглинула вісім раритетних Шевроле. Машини були дуже пошкоджені – деякі не підлягали ремонту. Непоправна втрата!