Наші автори

Переглянути усе
Jennifer Benson Schuldt

Дженіфер Бенсон Шульдт

Дженіфер Бенсон Шульдт почала професіональну письменницьку діяльність в 1997 році, коли закінчила університет у Седарвіллі і розпочала кар’єру технічного автора. Наразі вона працює авторкою і блоггером для “Наша Щоденна Подорож” і також пише статті для “Хліб Наш Насущний” . Дженіфер живе з чоловіком Бобом і двома дітьми в передмісті Чикаго. В час, вільний від писанини та домашньої праці, вона полюбляє малювати, читати вірші й художні книжки і ходити на прогулянки зі своєю сім’єю.

Один із її улюблених біблійних віршів – Михея 6:8: “Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно” (Мих. 6:8).

Статті Дженіфер Бенсон Шульдт

Він про це знає все

Фінн, сіамська бійцівська рибка, жив у нас два роки. Моя молодша дочка часто розмовляла з ним після того, як кидала їжу в акваріум. Якщо у дитячому садку піднімалася тема домашніх тварин, дочка з гордістю називала Фінна своїм улюбленцем. Зрештою Фінн помер. Дочка була вбита горем.

Час для краси

Одного січневого ранку я прокинулась, очікуючи побачити такий самий похмурий зимовий пейзаж, який зустрічав мене вже кілька тижнів поспіль: бліду траву, що видніється крізь товщі снігу, сіре небо і скелетоподібні дерева. Однак за ніч трапилось щось незвичайне. Мороз вкрив усе льодовим кришталем. Неживий і гнітючий пейзаж перетворився на прекрасну картину, яка виблискувала на сонці й засліплювала мене.

Наша провідна зоря

Під час відвідин музею я затрималася біля виставки стародавніх світильників. На вивісці зазначалося, що вони походили з Ізраїлю. Прикрашені вирізьбленими візерунками, ці глиняні посудини овальної форми мали два отвори – один для палива, інший для ґноту. Хоч ізраїльтяни зазвичай використовували світильники в настінних нішах, кожен із них був настільки малим, що помістився би в людській долоні.

Небезпечні матеріали

Звук сирени досяг критичного рівня, коли біля мого автомобіля швидко проїхала машина рятувальної служби. На ній виднілися слова “небезпечні матеріали”, освітлені мигаючими вогнями, що сліпуче світили через моє лобове скло. Пізніше я дізналася, що ця машина їхала до наукової лабораторії, де почав протікати резервуар із сірчаною кислотою об’ємом у 400 галонів. Рятувальники мали одразу усунути протікання речовини, бо вона здатна шкодити усьому, що з нею контактує.

Сплетені разом

Подруга подарувала мені кімнатну рослину, яка росла у неї понад сорок років. Рослина сягала мого зросту і мала велике листя на трьох окремих стовбурах. З часом під вагою листя усі три стовбури зігнулися додолу. Щоб їх випрямити, я вбила клин в горщик рослини і помістила його біля вікна, аби сонячне світло підняло листя і виправило погане положення рослини.

Гідний у Божих очах

Після закінчення коледжу мене найняла технологічно-консалтингова фірма, хоч я не могла написати жодного рядка комп’ютерного коду і мало розумілася на бізнесі. Під час співбесіди я дізналася, що компанія не робить великий акцент на досвіді. Натомість цінуються такі риси як спроможність творчо вирішувати проблеми, виявляти розсудливість і здатність працювати в команді. Компанія вважала, що нові робітники зможуть оволодіти необхідними вміннями, якщо вони є тими людьми, яких шукає фірма.

Непереможна любов

Коли ми вперше на задньому подвір’ї побачили струмок, він був просто цівкою води, яка сочилася з-поміж каміння в літню спеку. Важкі дерев’яні дошки слугували містком, через який ми могли легко перейти. Через декілька місяців у нашу місцевість прийшли зливи, які тривали кілька днів поспіль. Наш маленький струмок перетворився на швидкоплинну річку в чотири фути завглибшки і десять футів завширшки! Сила води підняла мостові дошки і змістила їх на декілька футів.

Підвищення кваліфікації

Менеджер бразильської компанії затребувала від охоронців будівлі надавати письмовий звіт. Вона хотіла щоденно знати, хто прибирав у кожному приміщенні, які кабінети лишилися неприбраними і скільки часу працівники проводили там. Через тиждень надійшов перший “щоденний” звіт, написаний лише частково.

Коли акули не кусають

Мої діти були у захваті, однак мені було тривожно. Під час відпустки ми відвідали акваріум, в якому люди могли побавитись з маленькими акулами, яких тримали в спеціальних резервуарах. Коли я запитала працівницю акваріума, чи ці створіння коли-небудь кусали за пальці, вона пояснила, що акул нещодавно нагодували, і потім глядачі дали їжу. Вони не вкусять, бо не голодні.

Добра критика

На уроці з пейзажного живопису вчитель, дуже досвідчений професійний художник, оцінив моє перше завдання. Він мовчки став перед моєю картиною, підперши рукою підборіддя. “Ну, ось”, – подумала я, – “зараз він скаже, що це жахливо”.