Наші автори

Переглянути усе
Jennifer Benson Schuldt

Дженіфер Бенсон Шульдт

Дженіфер Бенсон Шульдт почала професіональну письменницьку діяльність в 1997 році, коли закінчила університет у Седарвіллі і розпочала кар’єру технічного автора. Наразі вона працює авторкою і блоггером для “Наша Щоденна Подорож” і також пише статті для “Хліб Наш Насущний” . Дженіфер живе з чоловіком Бобом і двома дітьми в передмісті Чикаго. В час, вільний від писанини та домашньої праці, вона полюбляє малювати, читати вірші й художні книжки і ходити на прогулянки зі своєю сім’єю.

Один із її улюблених біблійних віршів – Михея 6:8: “Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно” (Мих. 6:8).

Статті Дженіфер Бенсон Шульдт

Сплетені разом

Подруга подарувала мені кімнатну рослину, яка росла у неї понад сорок років. Рослина сягала мого зросту і мала велике листя на трьох окремих стовбурах. З часом під вагою листя усі три стовбури зігнулися додолу. Щоб їх випрямити, я вбила клин в горщик рослини і помістила його біля вікна, аби сонячне світло підняло листя і виправило погане положення рослини.

Гідний у Божих очах

Після закінчення коледжу мене найняла технологічно-консалтингова фірма, хоч я не могла написати жодного рядка комп’ютерного коду і мало розумілася на бізнесі. Під час співбесіди я дізналася, що компанія не робить великий акцент на досвіді. Натомість цінуються такі риси як спроможність творчо вирішувати проблеми, виявляти розсудливість і здатність працювати в команді. Компанія вважала, що нові робітники зможуть оволодіти необхідними вміннями, якщо вони є тими людьми, яких шукає фірма.

Непереможна любов

Коли ми вперше на задньому подвір’ї побачили струмок, він був просто цівкою води, яка сочилася з-поміж каміння в літню спеку. Важкі дерев’яні дошки слугували містком, через який ми могли легко перейти. Через декілька місяців у нашу місцевість прийшли зливи, які тривали кілька днів поспіль. Наш маленький струмок перетворився на швидкоплинну річку в чотири фути завглибшки і десять футів завширшки! Сила води підняла мостові дошки і змістила їх на декілька футів.

Підвищення кваліфікації

Менеджер бразильської компанії затребувала від охоронців будівлі надавати письмовий звіт. Вона хотіла щоденно знати, хто прибирав у кожному приміщенні, які кабінети лишилися неприбраними і скільки часу працівники проводили там. Через тиждень надійшов перший “щоденний” звіт, написаний лише частково.

Коли акули не кусають

Мої діти були у захваті, однак мені було тривожно. Під час відпустки ми відвідали акваріум, в якому люди могли побавитись з маленькими акулами, яких тримали в спеціальних резервуарах. Коли я запитала працівницю акваріума, чи ці створіння коли-небудь кусали за пальці, вона пояснила, що акул нещодавно нагодували, і потім глядачі дали їжу. Вони не вкусять, бо не голодні.

Добра критика

На уроці з пейзажного живопису вчитель, дуже досвідчений професійний художник, оцінив моє перше завдання. Він мовчки став перед моєю картиною, підперши рукою підборіддя. “Ну, ось”, – подумала я, – “зараз він скаже, що це жахливо”.

Хто це?

Чоловік, встановивши на своєму домі камеру спостереження, перевірив якість відеозображення, аби впевнитися у справності системи. Він здивувався, побачивши широкоплечу фігуру в темному одязі, яка блукала на його подвір’ї. Господар уважно спостерігав, аби побачити, що той чоловік буде робити. Однак йому здалося, що він знає цю людину. Врешті чоловік усвідомив, що спостерігав не за незнайомцем, а дивився запис із самим собою на власному подвір’ї!

Не здавайтесь

Робота в корпорації дозволяла мені спілкуватися з багатьма талановитими та врівноваженими людьми. Як правило, залишалися приємні і корисні враження. Однак один проект запам’ятався мені з найгіршого боку. Менеджер проекту був вимогливим і прискіпливим. Він суворо критикував нашу працю і вимагав більше зусиль. Не раз мені хотілося кинути цю роботу.

Свобода від обморожень

Одного зимового дня мої діти почали вмовляти мене дозволити їм покататися на санках. Температура була дуже низькою, за вікном літали сніжинки. Я подумала трохи й дозволила. Але попросила їх добре укутатися, бути разом і повернутися через 15 хвилин.

Постійний помічник

Будучи паралізованим через травму спини, Марті все таки ж вирішив повернутися до коледжу й отримати диплом. Його мати, Джуді, допомогла йому здійснити цю мрію. Вона сиділа разом із ним на кожній лекції, конспектувала і допомагала в технологічних моментах. Вона навіть тримала його на сцені, коли йому вручали диплом. Завдяки помочі матері, Марті зробив те, що в іншому випадку було б просто неможливим.