Безкінечна краса
Я люблю милуватися Великим Каньйоном. Кожного разу, коли стою на його краю, помічаю нові штрихи у Божій творчості, від яких перехоплює дух.
Найкращий молитовник
Мало що звучить так прекрасно, як слова, що тебе люблять і моляться за тебе. Коли твій друг каже, що молиться за тебе, – це наче поцілунок неба.
Відроджена віра
Коли наш син боровся з героїновою залежністю, я б ніколи не повірив, якби хтось мені сказав, що Бог використає цей жахливий досвід, щоб ми у майбутньому допомагали іншим сім’ям, де батьки мають подібну проблему. Бог знає, як через ту чи іншу проблему досягати благих цілей, але нам важко це побачити, коли проходимо крізь випробування.
Найкраща порція
“А чому його шматок більший за мій?!” В дитинстві ми з братами часто змагались за більший шматок пирога, що нам його готувала й подавала мама. Одного разу наш татко став свідком таких дитячих пустощів. Він підняв брови, коли мама взяла його тарілку, посміхнувся їй і сказав: “Дай мені, будь ласка, шматок завбільшки з твоє серце”. Ми з братами споглядали серед приголомшливої тиші, як мама з усмішкою поклала йому найбільшу порцію.
Сила молитви
“Ми там побачимо зміїв?” − запитав у нас Аллан, маленький сусідський хлопчик, що пішов разом із нами в похід уздовж річки неподалік від нашого дому.
Мир та довіра
У шість років я вперше зі своїми братами покатався на американських гірках. Але як тільки ми рвонули вперед на великій швидкості, я почав волати: “Зупиніть це! Я хочу вийти!” Звісно, ніхто американську гірку не зупиняв, і я змушений був терпіти цей жах до кінця, вчепившись побілілими пальцями за поручні.
Підкоритись Ісусу
“Слід диявола” – так називають заглиблення у формi ступні на гранітній поверхні пагорба біля церкви в містечку Іпсвіч, штат Массачусетс. Як говорить місцева легенда, цей слід з’явився одного осіннього дня в 1740 році, коли євангеліст Джордж Уайтфілд проповідував з такою силою, що диявол стрибнув із церковної дзвіниці на пагорб і потім втік із міста.
Божий поклик
Одного ранку моя донька дала однорічному сину свій мобільний телефон, щоб він трішки погрався. Та не проминуло й хвилини, як задзвонив мій телефон. Сталося, що він якимось дивом натиснув потрібну кнопку швидкого набору, в результаті чого між нами відбулась “бесіда”, яку я ніколи не забуду. Крихітний онук пізнав мій голос, тому охоче “відреагував”. Я сказав йому пару простих речень; в тому числі й те, що дуже люблю його.
Краса зламаності
Кінцугі – багатовікове японське мистецтво склеювання розбитих гончарних виробів. За допомогою золотого порошку й смолистої речовини склеюються черепки або замазуються тріщини. В результаті з’являється вражаючий шедевр! Це мистецтво робить дивну річ: замість приховування тріщин перетворює їх на справжню красу.
Перемогти спокусу
В каліфорнійському місті Санта-Барбара є вулиця з цікавою назвою “Салсіпудес”, що буквально означає “спасайся, хто може”. Поруч із цією вулицею знаходилось болото, що часом затоплювало місцевість. Тому іспаномовні містобудівники дали їй назву, що пропонувала усім триматись подалі від цього місця. Боже Слово також попереджає нас триматись подалі від хибних шляхів: “Покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини” (Пр. 4:15). Але Писання не просто каже: “Втікай, якщо можеш”. Воно пропонує безпечний шлях і вказує напрямок до нього: “Вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її” (1 Кор. 10:13).
Хваління у темряві
Хоча мій друг Мікі втратив зір, він запевнив мене: “Я все одно щодня буду славити Бога, адже Він так багато зробив для мене”.
Завжди чує
Мій батько був небагатомовною людиною. Він пошкодив собі слух, коли служив в армії, тому користувався слуховим апаратом. Одного дня, коли ми з мамою занадто розбалакались, він сказав жартівливо: “Коли я хочу тиші й спокою, все, що мені потрібно зробити, це…” З цими словами він виключив свій слуховий апарат. А потім, заклавши руки за голову, подивився на нас з посмішкою. Ми засміялись теж. Бесіда закінчилась.
Найкращий Друг
Коли мені було 12 років, моя сім’я переїхала до містечка, що було розташоване в пустелі. Після занять фізкультурою на розпеченому повітрі ми зазвичай бігли до питного фонтанчика. Я був худорлявим, виглядав молодшим за свій вік, тому мене часто виштовхували з черги. Одного дня це побачив мій друг Хосе – кремезний і завеликий для свого віку хлопець. Він вийшов з черги і міцною рукою розчистив для мене шлях. “Ей! – вигукнув він. – Нехай спочатку поп’є Бенкс!” З тих пір я ніколи не мав проблем з водою.
Любов і старі черевики
Інколи я договорюю речення дружини, а вона – мої. За тридцять років шлюбного життя ми навчились дуже добре розуміти один одного – “читаємо” думки, завчили типові фрази і знаємо наперед, що буде сказано. Тому інколи не потребуємо навіть закінчувати речення. Достатньо одного лише слова. Навіть погляду.
Прихиляючись до Ісуса
Інколи, коли я вночі кладу голову на подушку й молюсь, то уявляю, як прихиляюсь до Ісуса. Роблячи це, я завжди згадую, що Слово Боже каже нам про апостола Івана. Сам апостол описує, як він сидів біля Ісуса під час останньої вечері: “При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус” (Ів. 13:23).