Перемогти спокусу
В каліфорнійському місті Санта-Барбара є вулиця з цікавою назвою “Салсіпудес”, що буквально означає “спасайся, хто може”. Поруч із цією вулицею знаходилось болото, що часом затоплювало місцевість. Тому іспаномовні містобудівники дали їй назву, що пропонувала усім триматись подалі від цього місця. Боже Слово також попереджає нас триматись подалі від хибних шляхів: “Покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини” (Пр. 4:15). Але Писання не просто каже: “Втікай, якщо можеш”. Воно пропонує безпечний шлях і вказує напрямок до нього: “Вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її” (1 Кор. 10:13).
Хваління у темряві
Хоча мій друг Мікі втратив зір, він запевнив мене: “Я все одно щодня буду славити Бога, адже Він так багато зробив для мене”.
Завжди чує
Мій батько був небагатомовною людиною. Він пошкодив собі слух, коли служив в армії, тому користувався слуховим апаратом. Одного дня, коли ми з мамою занадто розбалакались, він сказав жартівливо: “Коли я хочу тиші й спокою, все, що мені потрібно зробити, це…” З цими словами він виключив свій слуховий апарат. А потім, заклавши руки за голову, подивився на нас з посмішкою. Ми засміялись теж. Бесіда закінчилась.
Найкращий Друг
Коли мені було 12 років, моя сім’я переїхала до містечка, що було розташоване в пустелі. Після занять фізкультурою на розпеченому повітрі ми зазвичай бігли до питного фонтанчика. Я був худорлявим, виглядав молодшим за свій вік, тому мене часто виштовхували з черги. Одного дня це побачив мій друг Хосе – кремезний і завеликий для свого віку хлопець. Він вийшов з черги і міцною рукою розчистив для мене шлях. “Ей! – вигукнув він. – Нехай спочатку поп’є Бенкс!” З тих пір я ніколи не мав проблем з водою.
Любов і старі черевики
Інколи я договорюю речення дружини, а вона – мої. За тридцять років шлюбного життя ми навчились дуже добре розуміти один одного – “читаємо” думки, завчили типові фрази і знаємо наперед, що буде сказано. Тому інколи не потребуємо навіть закінчувати речення. Достатньо одного лише слова. Навіть погляду.
Прихиляючись до Ісуса
Інколи, коли я вночі кладу голову на подушку й молюсь, то уявляю, як прихиляюсь до Ісуса. Роблячи це, я завжди згадую, що Слово Боже каже нам про апостола Івана. Сам апостол описує, як він сидів біля Ісуса під час останньої вечері: “При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус” (Ів. 13:23).
Згадуй це, коли важко
Наш син протягом семи років страждав від наркотичної залежності. То був надзвичайно важкий період для мене і моєї дружини. Ми молились, чекали на зцілення і навчились святкувати маленькі перемоги. Якщо протягом доби нічого поганого не траплялось, ми казали один одному: “Сьогодні був чудовий день”. Це коротеньке речення навчило нас бути вдячними Богу за Його допомогу навіть у найдрібніших речах.
Постійна причина святкування
На багатьох малюнках, що зображають вертеп, можна побачити мудреців та пастухів, що водночас прийшли до Ісуса у Віфлеєм. Але згідно до Євангелії від Матвія, ці мудреці з’явились у Віфлеємі значно пізніше. Ісус, звісно, вже не був у яслах, а знаходився в домі. “Ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну” (Мт. 2:11).
Майже правда – це все одно неправда
Кінематограф? Чудовий. Саундтрек? Задумливий і заспокійливий. Зміст? Інтригуючий та актуальний. У відео представлено дослідження, під час якого в стовбури червоних дерев вводили речовину, схожу на адреналін, щоб не дати їм “впасти в сплячку”. Дерева, яким робили ін’єкції, загинули, тому що їм не дозволили пройти природний цикл “зимівлі”.
Разом підкорюємо гори
Можливо, ви чули якийсь різновид цієї приказки: “Якщо хочеш іти швидко, іди один. Але якщо хочете піти далеко, ідіть разом”. Чудова думка, чи не так? Але чи є якісь ґрунтовні дослідження, які б запевнили, що ці слова не просто гарні, але й правдиві?
Практика відновлення
У вас були випадки, що ви розповідали історію, а потім зупинялися, застрягши на якійсь деталі, наприклад, на імені чи даті, яку не могли згадати? Ми часто списуємо це на вік, вважаючи, що з часом пам’ять слабшає. Але останні дослідження вказують на те, що проблема не в нашій пам’яті, а в здатності відновлювати ці спогади. Без регулярного повторення спогади стають менш доступними.
Життя в чотирьох словах
Теолог і письменник Джеймс Іннелл Пакер помер у 2020 році, не доживши п’яти днів до свого 94-го дня народження. Продажі його книги “Пізнання Бога” сягнули понад 1,5 мільйони примірників з моменту її публікації. Пакер відстоював біблійний авторитет та учнівство, і закликав християн серйозно ставитись до віри в Ісуса. Наприкінці життя його попросили звернутися до церкви з останнім словом. У відповідь Пакер промовив лише чотири слова: “Прославляйте в усьому Христа”.
Спраглий і вдячний
Ми з друзями збиралися виконати один із пунктів нашого списку бажань – похід до Великого Каньйону. Однак вже на початку нашого походу ми замислились: чи нам вистачить води, запаси якої, зрештою, швидко вичерпались; а до краю каньйону було ще далеко. Нам стало важко дихати. Потім ми завернули за ріг, і сталося те, що ми вважаємо дивом. Ми побачили три пляшки з водою, заховані в ущелині скелі, із запискою: “Я знав, що вам це знадобиться. Насолоджуйтесь!” Ми здивовано подивилися один на одного, прошепотіли подяку Богу, зробили пару таких необхідних нам ковтків, а потім вирушили на останній відрізок свого шляху. Я ніколи в житті не відчував такої спраги і водночас такої вдячності.
Мудра порада
“Про що я шкодую?” Саме на це запитання дав відповідь автор бестселерів Джордж Сандерс у своїй вступній промові в Сіракузькому університеті у 2013 році. Його підхід був схожий на підхід старшої людини, яка ділиться одним-двома вчинками, про які вона шкодує, з молодими людьми, які можуть чогось навчитися на його прикладах. Він перерахував декілька речей, про які люди можуть подумати, що він шкодує, наприклад, про те, що він був бідним і працював на жахливій роботі. Однак Сандерс сказав, що насправді він про це зовсім не шкодує. Натомість він шкодує про те, що не проявив доброти , про ті можливості, які у нього були, щоб бути до когось добрим, але він їх проґавив.
Любити, як Ісус
“Й ого всі любили”, – так описували Дона Джузеппе Берарделлі з італійського міста Казніго. Дон був улюбленим чоловіком, який їздив по місту на старенькому мотоциклі і завжди починав вітання словами: “Мир і добро”. Він невтомно працював заради добра інших. Однак у останні роки життя в нього виникли проблеми зі здоров’ям, які посилились, коли він інфікувався коронавірусом. У відповідь на це громада придбала для нього кисневий апарат. Втім коли його стан став важким, він відмовився від дихального апарату, вирішивши натомість віддати його молодшому пацієнту, який його потребував. Почувши про його відмову, ніхто не здивувався, бо це було просто в його характері.