Майже правда – це все одно неправда
Кінематограф? Чудовий. Саундтрек? Задумливий і заспокійливий. Зміст? Інтригуючий та актуальний. У відео представлено дослідження, під час якого в стовбури червоних дерев вводили речовину, схожу на адреналін, щоб не дати їм “впасти в сплячку”. Дерева, яким робили ін’єкції, загинули, тому що їм не дозволили пройти природний цикл “зимівлі”.
Разом підкорюємо гори
Можливо, ви чули якийсь різновид цієї приказки: “Якщо хочеш іти швидко, іди один. Але якщо хочете піти далеко, ідіть разом”. Чудова думка, чи не так? Але чи є якісь ґрунтовні дослідження, які б запевнили, що ці слова не просто гарні, але й правдиві?
Практика відновлення
У вас були випадки, що ви розповідали історію, а потім зупинялися, застрягши на якійсь деталі, наприклад, на імені чи даті, яку не могли згадати? Ми часто списуємо це на вік, вважаючи, що з часом пам’ять слабшає. Але останні дослідження вказують на те, що проблема не в нашій пам’яті, а в здатності відновлювати ці спогади. Без регулярного повторення спогади стають менш доступними.
Життя в чотирьох словах
Теолог і письменник Джеймс Іннелл Пакер помер у 2020 році, не доживши п’яти днів до свого 94-го дня народження. Продажі його книги “Пізнання Бога” сягнули понад 1,5 мільйони примірників з моменту її публікації. Пакер відстоював біблійний авторитет та учнівство, і закликав християн серйозно ставитись до віри в Ісуса. Наприкінці життя його попросили звернутися до церкви з останнім словом. У відповідь Пакер промовив лише чотири слова: “Прославляйте в усьому Христа”.
Спраглий і вдячний
Ми з друзями збиралися виконати один із пунктів нашого списку бажань – похід до Великого Каньйону. Однак вже на початку нашого походу ми замислились: чи нам вистачить води, запаси якої, зрештою, швидко вичерпались; а до краю каньйону було ще далеко. Нам стало важко дихати. Потім ми завернули за ріг, і сталося те, що ми вважаємо дивом. Ми побачили три пляшки з водою, заховані в ущелині скелі, із запискою: “Я знав, що вам це знадобиться. Насолоджуйтесь!” Ми здивовано подивилися один на одного, прошепотіли подяку Богу, зробили пару таких необхідних нам ковтків, а потім вирушили на останній відрізок свого шляху. Я ніколи в житті не відчував такої спраги і водночас такої вдячності.
Мудра порада
“Про що я шкодую?” Саме на це запитання дав відповідь автор бестселерів Джордж Сандерс у своїй вступній промові в Сіракузькому університеті у 2013 році. Його підхід був схожий на підхід старшої людини, яка ділиться одним-двома вчинками, про які вона шкодує, з молодими людьми, які можуть чогось навчитися на його прикладах. Він перерахував декілька речей, про які люди можуть подумати, що він шкодує, наприклад, про те, що він був бідним і працював на жахливій роботі. Однак Сандерс сказав, що насправді він про це зовсім не шкодує. Натомість він шкодує про те, що не проявив доброти , про ті можливості, які у нього були, щоб бути до когось добрим, але він їх проґавив.
Любити, як Ісус
“Й ого всі любили”, – так описували Дона Джузеппе Берарделлі з італійського міста Казніго. Дон був улюбленим чоловіком, який їздив по місту на старенькому мотоциклі і завжди починав вітання словами: “Мир і добро”. Він невтомно працював заради добра інших. Однак у останні роки життя в нього виникли проблеми зі здоров’ям, які посилились, коли він інфікувався коронавірусом. У відповідь на це громада придбала для нього кисневий апарат. Втім коли його стан став важким, він відмовився від дихального апарату, вирішивши натомість віддати його молодшому пацієнту, який його потребував. Почувши про його відмову, ніхто не здивувався, бо це було просто в його характері.
Звернення до Бога
У своїй книзі “Усиновлення до життя” доктор Рассел Мур розповідає, як вони із сім’єю їздили до дитячого будинку, щоб усиновити дитину. У залі для немовлят стояла незвичайна, моторошна тиша. Малята в ліжечках не плакали, бо до них все одно ніхто не підходив.
Який Друг!
Минули роки, відтоді як мій давній друг і я бачили один одного. За той час у нього діагностували рак, і він розпочав лікування. Несподівана подорож до його штату надала мені можливість знову з ним зустрітись. Увійшовши до ресторану, я побачив його, і наші очі наповнилися слізьми. Як давно ми не сиділи ось так в одній кімнаті, і тепер загроза смерті нагадала нам про швидкоплинність життя. Наша давня дружба була наповнена пригодами, пустощами, сміхом, втратами та любов’ю. У нас було стільки любові, що в наших очах виднілися сльози, коли ми дивились один на одного.
Наш притулок
Давним-давно тут бродили череди бізонів. За бізонами по преріях кочували індіанці. Потім сюди прийшли поселенці зі своїми стадами та спробували обробляти землю. Пізніше, після японської атаки на Перл-Харбор і вступу США в Другу світову війну, цю місцевість використовували для хімікатів, а ще пізніше – для знищення зброї часів холодної війни. Але потім тут виявили гніздування лисих орлів. Так з’явився Національний заповідник дикої природи “Арсенал Скелястих гір” – шість тисяч гектарів прерій, боліт та лісів на північний схід від Денвера (штат Колорадо). Сьогодні це один із найбільших заповідників у країні – безпечний, захищений дім для понад трьохсот видів тварин, від чорноногих тхорів до нічних сов, лисих орлів і, як ви можливо здогадалися, бізонів.
Будьте на зв’язку
Відома дитяча письменниця Мадлен Л’Енгл взяла за правило раз на тиждень дзвонити матері. Коли та досягла похилого віку, дочка почала дзвонити ще частіше, “просто аби бути на зв’язку”. Так само Мадлен любила, коли її власні діти дзвонили їй. Іноді були довгі розмови на важливі теми. А іноді дзвінок здійснювався тільки для того, щоб переконатися, що все гаразд. У своїй книзі “Ходіння по воді” Мадлен писала: “Добре, якщо діти підтримують зв’язок із нами. Ще краще, якщо всі діти Божі підтримують зв’язок із Небесним Отцем”.
Води підбадьорення
Я називаю це “зеленим дивом” і спостерігаю за ним щовесни ось уже п’ятнадцять років. Після зими трава у нашому дворі стає бура та запорошена. Випадковому перехожому вона може здатися загиблою. Сніг у штаті Колорадо випадає лише в горах, а на рівнинах клімат спекотний і навіть посушливий. Але кожної весни в кінці травня я вмикаю полив. Вода не б’є струмком, а тече повільно, постійно зволожуючи ґрунт. Через декілька тижнів бурий та сухий газон стає зеленим та пишним.
А Я вам кажу
“Я знаю, що вони говорять. А я тобі кажу…” В дитинстві я тисячу разів чув цю фразу від своєї матері. Контекстом завжди був тиск з боку ровесників. Вона намагалася навчити мене не йти за натовпом. Я вже давно не хлопчик, однак бажання піти за натовпом ще й досі з’являється. Нинішнім прикладом слугує наступна фраза: “Оточуйте себе лише позитивними людьми”. І тут нам варто поставити питання: “А чи узгоджується це з вченням Ісуса Христа?”
Боже переслідування
Одного разу я йшов по вулиці, а десь за квартал від мене йшов інший чоловік. У його руках було декілька пакетів. Раптом він спіткнувся і впав. Перехожі допомогли йому піднятись і зібрати розкидані речі. Втім дещо вони не помітили – гаманець, який лишився на тротуарі. Я підняв його і побіг за незнайомцем, аби віддати йому цю, безумовно, важливу річ. “Сер! Сер!” – кликав я і, нарешті, привернув його увагу. Він повернувся якраз у ту мить, коли я до нього підбіг. Ніколи не забуду його погляд, в якому подив змінився на радісну вдячність.
Думки і молитви
“Ти будеш у моїх думках та молитвах”. Якщо ви чули ці слова, у вас, імовірно, виникало питання в щирості цієї людини. Однак ви б ніколи не сумнівались, якби ці слова вам сказала Една Девіс. У маленькому містечку кожен знав про жовтий блокнот “міс Едни”, у якому кожний рядок на кожній сторінці був заповнений різними іменами. Щоранку похилого віку жінка вголос молилась Богу за всіх, хто записаний у її блокноті. Не кожний в її переліку отримував такі відповіді на молитви, які б хотів отримати, втім дехто з цих людей свідчив на її похороні, як відчував у своєму житті Божу дію, і приписував це щирим молитвам міс Едни.