Наші автори

Переглянути усе
John Blase

Джон Блейз

Джон уже мав десятирічний досвід проповідника, коли вирішив писати й видавати свої вірші. Сьогодні він працює редактором-консультантом у видавництві “Уотер Брук Малтномах Паблішерс”, що знаходиться в місті Колорадо Спрінгс (штат Колорадо). І хоча Джон зараз проживає на заході, він в душі відчуває себе мешканцем півдня. Серед його книг: “Ювілей: знай, як втримати їх (вірші)”, “Гра батьківства – високі ставки”, “Зворушливе чудо: захват та благоговіння Різдва”, “Лише благодать: мемуари Рагамаффіна”. Джон стверджує, що він – щасливчик, тому що має прекрасну дружину і трьох дітей, схожих на свою матір.

Статті Джон Блейз

А Я вам кажу

“Я знаю, що вони говорять. А я тобі кажу…” В дитинстві я тисячу разів чув цю фразу від своєї матері. Контекстом завжди був тиск з боку ровесників. Вона намагалася навчити мене не йти за натовпом. Я вже давно не хлопчик, однак бажання піти за натовпом ще й досі з’являється. Нинішнім прикладом слугує наступна фраза: “Оточуйте себе лише позитивними людьми”. І тут нам варто поставити питання: “А чи узгоджується це з вченням Ісуса Христа?”

Боже переслідування

Одного разу я йшов по вулиці, а десь за квартал від мене йшов інший чоловік. У його руках було декілька пакетів. Раптом він спіткнувся і впав. Перехожі допомогли йому піднятись і зібрати розкидані речі. Втім дещо вони не помітили – гаманець, який лишився на тротуарі. Я підняв його і побіг за незнайомцем, аби віддати йому цю, безумовно, важливу річ. “Сер! Сер!” – кликав я і, нарешті, привернув його увагу. Він повернувся якраз у ту мить, коли я до нього підбіг. Ніколи не забуду його погляд, в якому подив змінився на радісну вдячність.

Думки і молитви

“Ти будеш у моїх думках та молитвах”. Якщо ви чули ці слова, у вас, імовірно, виникало питання в щирості цієї людини. Однак ви б ніколи не сумнівались, якби ці слова вам сказала Една Девіс. У маленькому містечку кожен знав про жовтий блокнот “міс Едни”, у якому кожний рядок на кожній сторінці був заповнений різними іменами. Щоранку похилого віку жінка вголос молилась Богу за всіх, хто записаний у її блокноті. Не кожний в її переліку отримував такі відповіді на молитви, які б хотів отримати, втім дехто з цих людей свідчив на її похороні, як відчував у своєму житті Божу дію, і приписував це щирим молитвам міс Едни.

Дивіться на плід

“Будь ласка, справжня людина, встаньте”. Ця знайома фраза звучить у кінці кожного епізоду телегри “ Сказати правду ”. Чотири знаменитості ставлять запитання трьом людям, які позиціонують себе, як одна й та сама людина. Звичайно, двоє з них лише вдають це. І треба розпізнати серед трьох справжню людину, про яку йде мова. В одному з епізодів знаменитості намагалися розгадати “справжнього Джонні Маркса”, який написав слова до пісні “Рудольф, червононосий олень”. Знаменитостям було складно зрозуміти, хто є хто, навіть поставивши гарні запитання. Підставні особистості спотворювали правду, що робилося заради розваги телеглядачів.

Нам потрібна допомога Ісуса

Настав день, коли я зрозумів, що мій батько не є незламним. Ще з дитинства пам’ятаю, яким він був сильним та рішучим. Але коли я став дорослим, він травмував собі спину, і я усвідомив, що він все ж таки смертна людина. У той період я допомагав батьку приймати ванну, одягатися і навіть підносити склянку води до рота. Для нього то було дуже принизливо. Втім після декількох спроб робити все самостійно він, зрештою, визнав: “Без твоєї допомоги я нічого не можу зробити”. Згодом батько відновився, однак той досвід надав нам обом важливий урок. Ми потребуємо один одного.

Розкажіть домашнім про віру

“Бо нема місця кращого, ніж рідний дім. Бо нема місця кращого, ніж рідний дім”. Ці незабутні слова, промовлені дівчинкою Дороті з казки “ Чарівник Країни Оз ”, відображають прийом розповіді, використаний у численних історіях, серед яких: “ Зоряні в ійни” та “ Король Лев ”. Він називається “шляхом героя”. Пересічна людина живе звичайним життям, як раптом опиняється перед можливістю стати частиною надзвичайної пригоди. Персонаж залишає дім і подорожує до іншого світу, де на нього чекають різні випробування, а також помічники та лиходії. Якщо він героїчно проходить усі випробування, то повертається додому з багатьма історіями і зі здобутою мудрістю. Останнє дуже важливе.

Отче наш

Зазвичай кожного ранку я повторюю Молитву Господню, бо не готовий до початку нового дня, допоки не занурю себе в її слова. Нещодавно я встиг промовити лише два слова: “Отче наш”, як раптом задзвонив мій телефон. Мене це здивувало, бо годинник показував 5:43 ранку. Здогадуєтесь, хто дзвонив? На екрані телефона висвітилося слово “Тато”. Однак дзвінок швидко припинився, що я й не встиг відповісти. Я зрозумів, що батько просто помилився. Випадковий збіг? Можливо, однак я вірю, що ми живемо у світі, переповненому Божою милістю. У той день мені потрібне було нагадування про присутність мого Небесного Отця.

Одкровення і запевнення

У 2019 році було декілька дуже креативних повідомлень про стать очікуваної дитини. У липні з’явилося відео, на якому автомобіль випускає блакитний дим, що означало: “Буде хлопчик!” У вересні з невеликого літака в Техасі вилили сотні літрів рожевої води, аби оголосити: “Буде дівчинка!” Однак було ще одне “повідомлення”, яке розкрило важливі речі про світ, у якому ці діти зростатимуть. У кінці 2019 року на веб-сайті YouVersion було вказано, що найбільш вживаним віршем року в онлайн і мобільному біблійному додатку був текст із Послання до филип’ян: “Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою” (Фил. 4:6).

Голос Отця

Нещодавно помер батько мого друга. Коли він захворів, його стан почав стрімко погіршуватися, і за лічені дні він помер. У мого друга завжди були тісні стосунки з батьком, втім все одно ще було багато непоставлених запитань, незнайдених відповідей і непроведених розмов. Так багато ще не сказано, а його батько вже пішов у вічність. Мій друг – дипломований психолог. Він знає, як допомагати людям у скорботі, як допомагати іншим проходити крізь ці бурхливі води. Втім мені він сказав: “Інколи мені просто треба почути голос батька, запевнення в його любові. Це завжди мало для мене велике значення”.

Молитви без відповіді

Ми вже приїхали? Ще ні. Ми вже приїхали ? – Ще ні. Такою була наша гра під час першої (і, звичайно, не останньої) шістнадцятигодинної подорожі додому з Колорадо в Арканзас, коли наші діти були ще маленькими. Якби я отримував долар за кожний раз, коли вони мене питали, я б назбирав цілу купу грошей. Це запитання задавали мої діти, і це запитання задавав я, водій: “Ми вже приїхали?” А відповідь залишалася незмінною: “Ще ні, однак вже скоро”.

Давати, поки живий

Останні десятиліття свого життя успішний бізнесмен присвятив благодійності. Будучи мультимільярдером, він пожертвував багато коштів на різні проєкти, наприклад, на встановлення миру в Північній Ірландії і на модернізацію системи охорони здоров’я у В’єтнамі. Незадовго до своєї смерті бізнесмен витратив 350 мільйонів доларів на перетворення нью-йоркського острова Рузвельта в технологічний центр. Чоловік сказав: “Я твердо вірю в принцип «давати, поки живий». Не бачу причин це відкладати… Крім того, краще давати, поки ви живі, ніж давати, коли ви вже мертві”. Давати, поки живий – чудовий принцип.

Не залишайте зібрання

Я був первістком баптистського проповідника. Отже, як і очікувалося, щонеділі мав бути в церкві. Можливі винятки? Так, якщо в мене була висока температура. Однак мені подобалося бути в церкві, і я ходив туди навіть з температурою. Проте світ змінився, і кількість людей, які регулярно відвідують богослужіння, зменшилась. Безумовно, одразу виникає питання: “Чому?” Відповідей багато, і всі вони різні. Письменниця Кетлін Норріс протиставляє відповідям на це питання слова свого знайомого пастора. Коли його запитали: “Чому ми ходимо до церкви?”, він сказав: “Ми йдемо до церкви заради інших людей. Можливо, хтось потребує саме вашої присутності”.

Справжні поклонники

І ось нарешті вона отримала шанс відвідати церкву. Всередині вона зайшла в печеру. Вузький простір освітлювався свічками і лампадами, а на мармуровій підлозі виднілася чотирнадцятикутна срібна зірка. Письменниця Енні Діллард була в Храмі Різдва Христового, у місці, де, згідно з традицією, народився Ісус Христос. Однак вона була дещо розчарована, бо усвідомлювала, що Бог значно більший за цю цятку.

Бог втішається вами

Через сімнадцять місяців після народження нашого первістка, хлопчика, у нас народилася дівчинка. Я дуже радів появі доньки, однак мені було трохи ніяково, бо то була незвідана для мене територія. Ми дали їй ім’я Сара. Для мене то був привілей її колисати, щоб дружина могла відпочити. Не знаю чому, однак я почав колисати її піснею, і співав я їй: “Ти моє сонечко”. Тримаючи доньку на руках або стоячи над колискою, я завжди їй співав і дуже любив ці миті. Зараз їй двадцять, однак я й досі називаю її “Сонечком”.

Що тільки…

Ввечері кожної п’ятниці ми з родиною дивимося національну програму новин, яка завжди завершується підбадьорливою історією. Подібні історії, на відміну від решти новин, завжди слугують ковтком свіжого повітря. У нещодавній “добрій” історії мова йшла про журналістку, яка захворіла на COVID-19, повністю вилікувалася і вирішила пожертвувати свою плазму, аби допомогти іншим у боротьбі з вірусом. Тоді якраз точилися дискусії стосовно дієвості антитіл, і багато людей відчували цілковиту безпорадність. Однак журналістка, навіть попри дискомфортний процес передачі плазми (через голку), вважала свій вчинок “маленькою ціною за потенційний виграш”.