Наші автори

Переглянути усе
Karen Huang

Карен Х’юанг

Будучи сором’язливою і лякливою дівчинкою, Карен дізналася про любов Христа з книжки в шкільній бібліотеці. Вона поринула в читання і зрозуміла: тільки вірний Спаситель може надати кожній людині сенс і значення життя. Карен стала редакторкою і пропрацювала в цій сфері багато років. Їй подобається працювати над християнськими та освітніми книгами. А ще вона пише статті для християнських щоденників, створює літературні антології та надихаючі книги для жінок. Авторка книги “Листи самотній жінці”, Карен, любить довгі прогулянки, іспано-філіппінську архітектуру, читати про Сінгапур, піклуватися про своїх котів і проводити час з племінницями та племінником.

Статті Карен Х’юанг

Покликані та споряджені Богом

“Твоя робота на міжнародній книжковій виставці полягає в тому, щоб організувати радіотрансляцію”, – сказав мені керівник. Я відчула страх, бо це була нова для мене територія. “ Боже, я ніколи не робила нічого подібного , – молилася я. – Допоможи мені, будь ласка ”.

Бог знає наші потреби

Ландо, водій джипні (вид громадського транспорту на Філіппінах), пив каву в придорожньому кіоску. Після скасування карантину через Covid-19 відновилися і щоденні поїздки по місту. “А сьогоднішня спортивна подія, – думав Ландо, – гарантує велику кількість пасажирів. Нарешті я зможу розрахуватись із боргами”.

Серце для Христа

Поки триматимеш рот на замку , – сказала я собі, – ти не зробиш нічого поганого”. Ззовні я стримувала свій гнів на колегу, після того як сама ж неправильно розтлумачила її слова. Оскільки нам доводилося бачитись щодня, я вирішила обмежити спілкування і розмовляти з нею лише за необхідності (відплачуючи їй своїм мовчанням). Хіба мовчазна поведінка може бути неправильною?

Коли Ісус зупиняється

Кілька днів хворий кіт жалібно нявкав, сховавшись у коробці біля місця моєї роботи. Покинутий на вулиці котик залишався непоміченим для тих, хто проходив повз нього, аж поки не з’явився Джун. Двірник приніс тварину додому, де він жив з двома собаками, колишніми безпритульними.

Зростаючи в Ісусі

У дитинстві я вважала дорослих мудрими і нездатними до помилок. “Вони завжди знають, що робити. Одного дня, коли я стану дорослою, я теж завжди знатиму, що робити”, – думала я. Що ж, той “день” настав багато років тому, але я й досі часто не знаю, що робити. Чи то хвороба в родині, чи то проблеми на роботі, чи то конфлікт у стосунках – такі моменти розбивають усі ілюзії особистого контролю і сили. І в мене залишається лише один варіант – заплющити очі і прошепотіти: “Господи, допоможи”.

Стійкість в Ісусі

Під час навчання в семінарії у нас щонеділі були богослужіння. На одному з них ми співали гімн “Великий наш Бог”, і я звернула увагу на трьох викладачів, які виконували цей гімн натхненно та захоплено. Їхні обличчя випромінювали радість, можливу лише тоді, коли люди щиро і палко вірять у Бога. Минули роки, і всі троє пройшли через невиліковну хворобу. Але віра допомогла їм вистояти і стати добрим прикладом для інших.

Господь близько

Понад тридцять років Лурдес, викладачка вокалу в Манілі, навчала студентів віч-на-віч. Але коли її попросили проводити заняття онлайн, вона занепокоїлась. “Я не дуже добре розбираюся в комп’ютерах, – сказала вона. – Мій ноутбук старий, і я не знайома з платформами для відеоконференцій”.

Бог не забуде про вас!

У дитинстві я колекціонувала поштові марки. Коли мій анкон (фукієнською “дідусь”) дізнався про моє захоплення, він почав щодня відкладати для мене марки зі своєї офісної пошти. Щоразу, коли я відвідувала дідуся та бабусю, дідусь дарував мені конверт, наповнений різноманітними красивими марками. “Хоч я завжди зайнятий, – сказав він мені одного разу, – я не забуду про тебе!”

Надія на Бога

Мені терміново потрібно було знайти два лікувальні препарати. Один від алергії для моєї мами, а інший від екземи для племінниці. Їхній стан погіршувався, але ліків у аптеках не було. У розпачі я без кінця молилася: “Господи, допоможи їм!”

Тримайтеся за Ісуса

На сходовому майданчику офісної будівлі в мене раптом закрутилася голова. З’явилося відчуття, що сходи почали крутитися. Приголомшена, я схопилася за поручні. Серце прискорено билося, ноги підгиналися, а я чіплялася за перила, радіючи їх міцності. Обстеження показало, що в мене анемія. Хоча причина не була серйозною, і запаморочення незабаром пройшло, я ніколи не забуду, якою слабкою і безпорадною я відчула себе того дня.

Ви можете довіряти Богу

Коли в мого кота Міккі була очна інфекція, я щодня закапувала йому спеціальні краплі. Щойно я клала його на стійку у ванній кімнаті, він дивився на мене переляканими очима і готувався до неприємної процедури. “Хороший хлопчик”, – бурмотіла я. Хоча він і не розумів, що я роблю, проте ніколи не відскакував, не шипів і не дряпав мене. Замість цього він притискався до мене – до людини, яка змусила його пройти через це випробування. Він знав, що може мені довіряти.

Якір надії

Я показала фотографію людей, які спали під шматками картону в тьмяному провулку. “Що їм потрібно?” – запитала я в учнів недільної школи. “Їжа”, – відповів хтось. “Гроші”, – відповів інший. “Безпечне місце”, – задумливо промовив хлопчик. Потім одна дівчинка сказала: “Надія”.

Зупиніться

Господар книгарні взяв відпустку всього на два дні, але Кейт, його помічник, був у нестямі від хвилювання. Робота йшла належним чином, проте бідний Кейт не знаходив собі місця: боявся, що не впорається з обов’язками керівника. Він щосили бігав по магазину і втручався в усе, у що тільки міг.

Коли ви змучені

Був кінець робочого дня. Я сиділа в цілковитій тиші, а переді мною на столі знаходився ноутбук. Я мала б радіти через виконану того дня роботу, однак ні. Я втомилась. Мої плечі боліли від тягаря хвилювання через проблему на роботі, а мій мозок спустошився через роздуми про складні стосунки. Мені хотілось втекти від цього, і я міркувала, що подивитись ввечері по телебаченню.

У чому моя ціль?

“Я почуваюсь абсолютно непотрібним, – скаржився Гарольд. – Дружина померла, діти зайняті своїми сім’ями. Після обіду сиджу і розглядаю тіні на стіні”. Своїй доньці він часто казав: “Я старий, життя позаду. В мене більше немає мети. Нехай Господь забере мене”.