Справжній притулок
Після смерті дружини Фред відчув, що може терпіти біль втрати доти, доки він щопонеділка снідає разом із друзями. Його друзі-пенсіонери піднімали йому настрій. Щоразу, коли приходив смуток, Фред думав про наступний раз, коли він знову зможе насолодитись їхньою компанією. Їхній столик був для нього місцем порятунку від печалі.
Що до того тобі?
“Чому мені дали полуничний льодяник, а їй виноградний?” – запитала моя шестирічна племінниця. Мої племінниці та племінник рано навчили мене, що діти часто порівнюють те, що їм дають, з тим, що отримують інші. Це означає, що мені, як турботливій тітці, треба бути розсудливою!
Нова і незмінна
Протягом трьох років Сьюзен нічого собі не купувала, окрім предметів першої необхідності. Пандемія Covid-19 вплинула на дохід моєї подруги, і вона перейшла до економного способу життя. “Одного разу, прибираючи в квартирі, я помітила, наскільки пошарпаними та вицвілими виглядають мої речі, – поділилася вона. – Саме тоді я почала сумувати за новими речами, за відчуттям свіжості та захоплення. Все навкруги здалося тьмяним і наче натякало на те, що немає чого чекати в майбутньому”.
Милосердя і піца
Запрошення на вечерю від церковного лідера Гарольда та його дружини Пам зігріло моє серце і водночас змусило трохи нервувати. Річ у тому, що я приєдналася до групи з вивчення Біблії в коледжі, де викладали ідеї, які суперечили деяким біблійним вченням. “ Чи будуть вони дорікати мені за це? ”
Покликані та споряджені Богом
“Твоя робота на міжнародній книжковій виставці полягає в тому, щоб організувати радіотрансляцію”, – сказав мені керівник. Я відчула страх, бо це була нова для мене територія. “ Боже, я ніколи не робила нічого подібного , – молилася я. – Допоможи мені, будь ласка ”.
Бог знає наші потреби
Ландо, водій джипні (вид громадського транспорту на Філіппінах), пив каву в придорожньому кіоску. Після скасування карантину через Covid-19 відновилися і щоденні поїздки по місту. “А сьогоднішня спортивна подія, – думав Ландо, – гарантує велику кількість пасажирів. Нарешті я зможу розрахуватись із боргами”.
Серце для Христа
“ Поки триматимеш рот на замку , – сказала я собі, – ти не зробиш нічого поганого”. Ззовні я стримувала свій гнів на колегу, після того як сама ж неправильно розтлумачила її слова. Оскільки нам доводилося бачитись щодня, я вирішила обмежити спілкування і розмовляти з нею лише за необхідності (відплачуючи їй своїм мовчанням). Хіба мовчазна поведінка може бути неправильною?
Коли Ісус зупиняється
Кілька днів хворий кіт жалібно нявкав, сховавшись у коробці біля місця моєї роботи. Покинутий на вулиці котик залишався непоміченим для тих, хто проходив повз нього, аж поки не з’явився Джун. Двірник приніс тварину додому, де він жив з двома собаками, колишніми безпритульними.
Зростаючи в Ісусі
У дитинстві я вважала дорослих мудрими і нездатними до помилок. “Вони завжди знають, що робити. Одного дня, коли я стану дорослою, я теж завжди знатиму, що робити”, – думала я. Що ж, той “день” настав багато років тому, але я й досі часто не знаю, що робити. Чи то хвороба в родині, чи то проблеми на роботі, чи то конфлікт у стосунках – такі моменти розбивають усі ілюзії особистого контролю і сили. І в мене залишається лише один варіант – заплющити очі і прошепотіти: “Господи, допоможи”.
Стійкість в Ісусі
Під час навчання в семінарії у нас щонеділі були богослужіння. На одному з них ми співали гімн “Великий наш Бог”, і я звернула увагу на трьох викладачів, які виконували цей гімн натхненно та захоплено. Їхні обличчя випромінювали радість, можливу лише тоді, коли люди щиро і палко вірять у Бога. Минули роки, і всі троє пройшли через невиліковну хворобу. Але віра допомогла їм вистояти і стати добрим прикладом для інших.
Господь близько
Понад тридцять років Лурдес, викладачка вокалу в Манілі, навчала студентів віч-на-віч. Але коли її попросили проводити заняття онлайн, вона занепокоїлась. “Я не дуже добре розбираюся в комп’ютерах, – сказала вона. – Мій ноутбук старий, і я не знайома з платформами для відеоконференцій”.
Бог не забуде про вас!
У дитинстві я колекціонувала поштові марки. Коли мій анкон (фукієнською “дідусь”) дізнався про моє захоплення, він почав щодня відкладати для мене марки зі своєї офісної пошти. Щоразу, коли я відвідувала дідуся та бабусю, дідусь дарував мені конверт, наповнений різноманітними красивими марками. “Хоч я завжди зайнятий, – сказав він мені одного разу, – я не забуду про тебе!”
Надія на Бога
Мені терміново потрібно було знайти два лікувальні препарати. Один від алергії для моєї мами, а інший від екземи для племінниці. Їхній стан погіршувався, але ліків у аптеках не було. У розпачі я без кінця молилася: “Господи, допоможи їм!”
Тримайтеся за Ісуса
На сходовому майданчику офісної будівлі в мене раптом закрутилася голова. З’явилося відчуття, що сходи почали крутитися. Приголомшена, я схопилася за поручні. Серце прискорено билося, ноги підгиналися, а я чіплялася за перила, радіючи їх міцності. Обстеження показало, що в мене анемія. Хоча причина не була серйозною, і запаморочення незабаром пройшло, я ніколи не забуду, якою слабкою і безпорадною я відчула себе того дня.
Ви можете довіряти Богу
Коли в мого кота Міккі була очна інфекція, я щодня закапувала йому спеціальні краплі. Щойно я клала його на стійку у ванній кімнаті, він дивився на мене переляканими очима і готувався до неприємної процедури. “Хороший хлопчик”, – бурмотіла я. Хоча він і не розумів, що я роблю, проте ніколи не відскакував, не шипів і не дряпав мене. Замість цього він притискався до мене – до людини, яка змусила його пройти через це випробування. Він знав, що може мені довіряти.