Наші автори

Переглянути усе
Kirsten Holmberg

Кірстен Холмберг

Кірстен Холмберг – авторка, спікер, мати, дружина, послідовниця Христа і просто хороший друг. Вона щиро радіє кожній цій ролі, бо в різні періоди життя принаймні одна з цих ролей здавалась неможливою. Батько Кірстен помер, коли їй було лише дев’ять років. Тоді вона вирішила відвернутись від Бога, Хто попустив її зазнати такої гіркої втрати. Після 13 років відчуття гніву на Бога й смутку, Кірстен нарешті скорилась перед Ним і знайшла зцілення для своєї душі. У 1995 році вона вийшла заміж за Майка (місто, Боулдер, штат Колорадо). Тепер вони живуть біля міста Бойсе (штат Айдахо), де виховують разом дітей. Дорогоцінні моменти вільного часу, який можна викроїти в календарі, Кірстен найчастіше витрачає на читання, біг, фотографування або на чашечку кави з подругою.

Статті Кірстен Холмберг

Причина для співу

Коли мені було тринадцять років, у школі об’явили, що нам потрібно записатися на чотири факультативи, серед яких були: домоведення, мистецтво, хор і теслярство. Вперше прийшовши на хор, я побачила, як вчителька викликала кожного учня до піаніно, щоб послухати голос і визначити ту хорову партію, що відповідає певному голосовому діапазону. І ось настала моя черга. Я пробувала багато разів співати ті ноти, що мені грали, але вчителька так і не визначила, який у мене голос. Натомість відіслала до консультаційної комісії, щоб підібрали мені інший факультативний клас. З тих пір я була впевнена, що мені непотрібно взагалі співати.

Що бажаємо почути?

Ми, людські істоти, схильні зважати лише на ту інформацію, яка відповідає нашим поглядам. Дослідження показують, що люди вдвічі частіше прислухаються до тих слів, що підтримують їхню позицію. Коли ми переконані у правоті своїх рішень, то уникаємо протилежних думок.

Я Господом тішитись буду

Маючи схильність до песимізму, я швидко роблю висновки, що ті або інші ситуації відіграють в моєму житті негативну роль. Коли, незважаючи на всі зусилля, щось руйнує мій проект на роботі, дуже легко приходить переконання, що вся моя робота не матиме успіху. І взагалі, горе мені, бо я – жахлива мати, яка неспроможна нічого зробити путнього. Невдачі в одній сфері мого життя чомусь роблять мене зневіреною у багатьох інших сферах.

Чіткі вказівки

Моя молодша донька Брітта дуже хотіла спати в “дорослому ліжку” в кімнаті своєї старшої сестри. Щовечора, закутуючи її у великі ковдри, я строго наказувала не вставати з нього, і попереджала, що якщо не буде слухатися, то спатиме у своєму дитячому ліжку. Однак майже кожної ночі я знаходила її в коридорі і змушена була нести доньку назад до її маленького ліжка. Через багато років я довідалася, що моя старша донька не була у захваті від маленької сусідки, тому постійно казала їй, що “чує, як її кличе мама”. Брітта наївно вірила її словам і йшла шукати мене.

Милість вища за суд

Коли мої діточки посперечались, а потім прийшли до мене поскаржитись один на одного, то я кожного окремо відвела в сторону, щоб вислухати його версію конфлікту. Винні були обидва, тому в кінці наших бесід я запитала кожного з них, як, на його думку, треба поступити “по справедливості” з братом. Обидва наполягали на швидкому покаранні, але натомість отримали те покарання, якого бажали для іншого. Кожен відразу ж починав лементувати, що його карають несправедливо. Те, що кожен вважав справедливим по відношенні до іншого, тепер здавалося несправедливим стосовно нього самого.

Справжня команда

Нещодавно моя подруга готувалась до переїзду в інше місто, яке розташоване за тисячі миль від її рідної домівки. Щоб упоратися в найкоротший термін, вона та її чоловік вирішили розділити обов’язки. Поки чоловік займався пошуком нового житла, вона пакувала речі. Я була дуже здивована тим, що моя подруга була згодна переїхати до нового будинку без попереднього його огляду. Я запитала в неї, як таке можливо. Подруга визнала, що це було непросто, але вона цілком довіряє своєму чоловікові, тому що протягом усього їхнього спільного життя він завжди приділяв велику увагу її вподобанням та потребам.

Що всередині?

“А ти хочеш побачити що там всередині?” – запитала мене подруга, коли я похвалила старомодну ляльку з тканини, яку своїми маленькими рученятками тримала її донька. Будучи дуже допитливою по своїй природі, я погодилася, бо мені дуже кортіло дізнатися, що ж всередині. Вона повернула ляльку обличчям вниз і розстібнула пришиту блискавку. Зсередини Емілі обережно дістала свій скарб: ляльку з тканини, яку вона мала та любила в роки свого дитинства більш ніж двадцять років тому. “Зовнішня” лялька була просто оболонкою без цього внутрішнього стержня, який надавав їй силу та форму.

Починаючи знову

Після святкування Різдва, в кінці грудня, мої думки навертаються до нового року. В період, коли мої діти на зимових канікулах, коли наш ритм життя трішки уповільнюється, я згадую, що було пережито в минулому році, розмірковую з надією над тим, куди поведе наступний рік. Ті думки інколи сповнені болем та каяттям за вчинені помилки. Але ж перспектива почати новий рік наповнює мене надією та сподіваннями. Я розумію, що маю можливість почати знову, не дивлячись на те, що було в минулому році.

Шинка та яєчня

В одній байці розповідається про свиню й курку, що обговорювали можливість відкрити разом ресторан. Коли мова пішла про меню, курка запропонувала зробити головними блюдами шинку та яйця. Але свиня відразу ж запротестувала: “Ні, дякую. Я б присвятила себе цій справі, але боюсь, що тобі прийдеться керувати рестораном без мене”.

Виправлення

Коли ми привезли із-за океану маленького прийомного сина, я була сповнена бажання виливати на нього всю свою любов. Незважаючи на всі наші великі зусилля та поради спеціалістів, він ріс дуже повільно. Проминуло майже три роки, перш ніж ми довідались, що його організм не сприймає деяких видів продуктів. Коли ми забрали ці продукти з його меню, він лише за кілька місяців додав у зрості декілька дюймів. Я шкодувала, що ми так довго ненавмисне годували його тим, що заважало йому зростати.