Наші автори

Переглянути усе
Kirsten Holmberg

Кірстен Холмберг

Кірстен Холмберг – авторка, спікер, мати, дружина, послідовниця Христа і просто хороший друг. Вона щиро радіє кожній цій ролі, бо в різні періоди життя принаймні одна з цих ролей здавалась неможливою. Батько Кірстен помер, коли їй було лише дев’ять років. Тоді вона вирішила відвернутись від Бога, Хто попустив її зазнати такої гіркої втрати. Після 13 років відчуття гніву на Бога й смутку, Кірстен нарешті скорилась перед Ним і знайшла зцілення для своєї душі. У 1995 році вона вийшла заміж за Майка (місто, Боулдер, штат Колорадо). Тепер вони живуть біля міста Бойсе (штат Айдахо), де виховують разом дітей. Дорогоцінні моменти вільного часу, який можна викроїти в календарі, Кірстен найчастіше витрачає на читання, біг, фотографування або на чашечку кафи з подругою.

Статті Кірстен Холмберг

Місце гніздування

Берегові ластівки, маленькі пташки, що належать до родини ластівкових, викопують собі гнізда на березі річок. Розвиток земельного бізнесу на південному сході Англії призвів до зменшення середовища для їхньої популяції, і для пташок залишається все менше й менше місця для гніздування після їхнього повернення зі щорічної зимової міграції. Місцеві екологи в співробітництві з компанією по виробництву піщаних скульптур створили величезний штучний піщаний берег, аби птахи мали місце де оселитися в майбутньому.

В одному ритмі

Люди завжди любили слухати історії. Задовго до появи писемності знання передавались за допомогою історій. Слухаючи і читаючи казки, ми відчуваємо задоволення. Щойно прозвучать слова “Одного разу в давнину…”, як ми одразу сповнені уваги. Захоплююча розповідь не лише приносить задоволення. Якщо люди слухають разом, у них навіть серця можуть почати битися в одному ритмі! Хоча кожна людина має особливий серцевий ритм, який може змінюватись упродовж дня, нещодавні дослідження показали: якщо група людей одночасно слухає одну й ту саму історію, пульс у кожного з учасників групи може одночасно як пришвидшуватись, так і сповільнюватись!

Бабуся-кит

Кит, якого вчені назвали “Бабусею”, вочевидь розуміє, яку роль відіграє в житті “внука”. Мати китеняти нещодавно померла, а осиротіле дитинча ще недостатньо підросло, щоб вижити без захисту та турботи. На допомогу прийшла Бабуся, якій вже понад вісімдесят років. Вона навчає китеня всьому необхідному для виживання. А ще вона, замість того щоб з’їсти самій, підганяє до нього лосося, аби дитинча могло не тільки поїсти, але й пізнавати, яка риба корисна і де її знайти.

Правдивим є і те, і інше

Через три десятиліття Фен Лулу возз’єдналася з родиною, у якій народилася. В дитинстві її викрали, коли вона гралася на вулиці, втім за допомогою Всекитайської федерації жінок її нарешті знайшли. Оскільки на момент викрадення Фен Лулу була дуже маленькою, вона нічого не пам’ятає про цю подію. Дівчина зростала з вірою в те, що батьки продали її, бо не могли про неї попіклуватися. Дізнавшись правду, в неї виникло багато питань та емоцій.

Самоконтроль з Божою допомогою

У 1972 році був розроблений “Зефірний тест”, покликаний оцінити здатність дітей відтерміновувати задоволення власних бажань. Дитині давали один зефір і казали, що вона отримає другий, якщо упродовж десяти хвилин не з’їсть перший. Приблизно третина дітей була здатна дочекатися більшої винагороди (інша третина з’їдала зефір вже через тридцять секунд!).

Мудрий вибір

Астронавт Кріс Фергюсон, командир екіпажу, якого призначили для польоту на Міжнародну космічну станцію, прийняв складне рішення. Однак це рішення не було пов’язано ані з механікою польоту, ані з безпекою членів екіпажу. Воно стосувалось того, що він вважає своєю найважливішою роботою – його родини. Фергюсон обрав перебування на Землі, аби бути присутнім на весіллі своєї дочки.

Коли ми збираємось разом

Згідно з “Всесвітнім звітом щастя”, Данія є однією з найщасливіших країн у світі. Спілкування з друзями за чашкою гарячого чаю або смачною їжею допомагає данцям витримувати довгі й похмурі зимові місяці. Свої почуття, пов’язані з цими моментами, вони висловлюють словом хюгге. Це допомагає їм компенсувати брак сонячного світла. Збираючись за одним столом з близькими людьми, вони отримують належну підтримку.

Передача істини

Під час пандемії COVID-19 багато дідусів та бабусь, не маючи можливості побачити онуків особисто через ризик інфікування, почали освоювати нові засоби зв’язку. Нещодавнє дослідження показало, що багато дідусів та бабусь навчилися писати повідомлення та користуватися соцмережами, аби підтримувати дорогоцінний зв’язок з онуками. Деякі навіть поклонялися Богу за допомогою відеозв’язку.

Команда мрії

Вірні друзі Меланія і Тревор разом пройшли гірськими стежками вже багато миль. Однак вони ніколи б не змогли цього зробити поодинці. Меланія, яка народилася з розщілиною хребта, пересувається на інвалідному візку, а Тревор через глаукому втратив зір. Зустрівшись, вони усвідомили, що ідеально підходять для подорожей гірськими місцевостями Колорадо. Тревор, ідучи стежкою, несе Меланію на спині, а вона підказує йому, куди йти. Вони називають себе “командою мрії”.

Достаток задовольняє потребу

У шкільних кафетеріях, як і у великих закладах, часто готують більше їжі, ніж її споживають. Співробітникам складно передбачити точну потребу, і їжу, яка залишається, просто викидають. Втім багато учнів не мають достатньо їжі вдома і лишаються голодними на вихідні. Рішення цієї проблеми віднайшли в одному американському шкільному окрузі в партнерстві з місцевою неприбутковою організацією. Їжу, яка лишилася, пакують і віддають учням, аби вони її з’їли вдома. Отже, вирішується одразу дві проблеми: надлишок їжі в кафетеріях і нестача їжі вдома в учнів.

Нова ДНК в Ісусі

Через чотири роки після рятівної пересадки кісткового мозку Кріс зробив аналіз крові. Кістковий мозок донора надав усе необхідне, аби Кріс вилікувався, втім це також призвело до несподіванки: кров Кріса містила не його ДНК, а ДНК донора. Метою трансплантації була заміна хворої крові на здорову донорську кров. Втім навіть на зразках щік, губ і язика Кріса виявили ДНК донора. Він наче став іншою людиною, хоч і з власними спогадами, зовнішнім виглядом та деякими власними зразками ДНК.

Даючи через любов

Глен щоранку купує каву в найближчому придорожньому кафе. А ще він щоранку оплачує замовлення людини в машині, що стоїть у черзі за ним, і просить касира побажати цій людині гарного дня. У Глена немає жодного зв’язку з людьми, замовлення яких він оплачує. Йому невідома їхня реакція. Він просто вірить, що цей невеликий жест – це “найменше, що він може зробити”. Втім одного разу Глен дізнався про вплив своїх учинків, прочитавши анонімний лист редактору місцевої газети. У листі було сказано, що 18 липня 2017 року його прояв доброти спонукав людину відмінити задум покінчити життя самогубством, яке та людина планувала вчинити того дня.

Хай станеться світло!

Коли моя дочка була ще зовсім маленькою, я часто казала їй, як називаються речі, які вона бачила, або дозволяла їй торкатися чогось для неї незнайомого, таким чином розширяючи її пізнання світу. Хоч ми з чоловіком очікували (і сподівалися), що першим словом дочки стане “мама” або “тато”, вона здивувала нас зовсім несподіваним першим словом. Одного дня її маленькі вуста майже зрозуміло проворкотіли слово “світло”, яке я нещодавно їй сказала.

Що справді має значення

Моя подруга розповіла, як один віруючий (її колега по роботі) запитав у неї, прихильником якої політичної партії вона є. Здавалося, що метою цього питання було зрозуміти, чи мають вони схожі погляди на проблеми, які нині розділяють громаду, чи ні. У намаганні віднайти спільну основу для обох подруга просто відповіла: “Оскільки ми обоє віруючі, я б краще зосереджувалася на нашій єдності в Христі”.

Подібний до нас і заради нас

Дерек помітив, що його син, купаючись, не хоче знімати футболку, і зрозумів, що причиною цього була родима пляма, яка охоплювала частину грудей, живота і лівої руки. Вирішивши допомогти сину, Дерек пройшов тривалий і болісний процес татуювання, аби зробити на своєму тілі ідентичну пляму.