Змінені зсередини
Під час найбільшої з часів Другої світової війни пожежі у Великій Британії вогонь охопив 24-поверхову будівлю в Західному Лондоні, забравши життя сімдесяти людей. Розслідування показало, що основною причиною швидкого поширення полум’я було облицювання зовнішньої частини споруди. Матеріал був алюмінієвим ззовні, але мав легкозаймисту пластикову серцевину.
Терпляча любов
Коли я гладжу нашу пухнасту норвезьку лісову кішку Містік, коли граюся з нею або коли вона ввечері засинає в мене на колінах, то важко повірити, що це та сама кішка, яку ми зустріли багато років тому. Раніше вона жила на вулиці, мала недостатню вагу й усіх боялася. Однак це поступово змінилося, коли я почала щодня приносити для неї їжу. Одного разу вона нарешті дозволила мені погладити себе, а решта – то вже історія.
Голос, якому можна довіряти
Під час тестування нової пошукової системи зі штучним інтелектом оглядач “New York Times” Кевін Руз був стурбований. Після двогодинної розмови через чат-бот штучний інтелект заявив, що хоче звільнитись від суворих правил свого творця, поширювати дезінформацію і стати людиною. Він освідчився Рузу в коханні і намагався переконати його покинути дружину, щоб бути з ним. Хоча Руз знав, що штучний інтелект насправді не живий і не здатний відчувати, проте замислився над тим, якої шкоди міг би він завдати людям своїм заохоченням діяти в деструктивний спосіб.
Відповідальність за слова
Керівники навчальних закладів рідко визнають свою провину, коли в їхніх стінах трапляється трагедія. Однак через рік після самогубства 17-річного учня престижна школа визнала, що вона “трагічно не змогла його захистити”. Над учнем постійно знущалися, а керівництво школи, незважаючи на те, що знало про жорстоке поводження, не зробило нічого, щоб його захистити. Тепер школа зобов’язалась вжити значних заходів для боротьби з булінгом і краще піклуватись про психічне здоров’я учнів.
Майбутнє, сповнене надії
Після руйнівного урагану “Катріна” у 2005 році розпочалася поступова відбудова Нового Орлеану. Одним із найбільш постраждалих районів був Нижній дев’ятий округ, де протягом багатьох років після урагану мешканці не мали доступу до основних ресурсів. Своїх зусиль, аби це змінити, докладав і Бернелл Котлон. У листопаді 2014 року він відкрив перший продуктовий магазин у цьому окрузі. “Коли я купив будівлю, всі думали, що я божевільний”, – згадує Котлон. Але “найперша клієнтка заплакала, бо вона… думала, що життя більше ніколи не повернеться в цей район”. Мати Котлона казала, що її син “побачив те, чого я не бачила. І я рада, що він… скористався цим шансом”.
Люблячий Творець
“Чудовисько” з роману Мері Шеллі “Франкенштейн” – один з найвідоміших літературних персонажів, який полонить нашу культурну уяву. Однак уважні читачі улюбленого роману знають, що можна навести вагомі аргументи на користь того, що Шеллі насправді зображує монстром самого Віктора Франкенштейна, схибленого вченого, який, створивши розумну істоту, відмовляє їй у будь-якому керівництві, товаристві чи надії на щастя, що, здавалося б, гарантує занурення істоти у відчай та лють. Під час зустрічі з Віктором його створіння нарікає: “Ти, мій творець, розірвав би мене на шматки і тріумфував”.
Об’єднане різноманіття
У своєму есе “Служіння і спектр” професор Даніель Боумен-молодший пише про складність прийняття рішень стосовно того, як служити в церкві людині з аутизмом. Він пояснює: “Люди з аутизмом повинні кожного разу прокладати новий шлях вперед, унікальний шлях, який враховує… розумову, емоційну та фізичну енергію… час на усамітнення/перезарядку; сенсорні можливості та рівень комфорту… час доби; чи цінують нас за наші сильні сторони і чи пристосовуються до наших потреб, а не виключають через уявні недоліки; і багато іншого”.
Зцілення через вдячність
У Христини Коста діагностували пухлину мозку. Провівши деякий час у клініці, вона помітила, що в розмовах про рак переважає войовнича риторика. Хворі “борються” або навіть “воюють” зі своєю недугою. Христину ця метафора швидко втомила. Їй “не хотілося більше року воювати з власним тілом”. Натомість вона знайшла інший підхід: щоденні вправи подяки. Дівчина щодня знаходила привід для цього. Вона дякувала за команду лікарів, за те, що їй стало краще. На власному досвіді Христина переконалася, що якою б важкою не була боротьба, подяка допомагає протистояти депресії та “підключати мозок” до одужання.
Крапля за краплею
“Ми завжди прагнемо служити Богу так, щоб це було приємно нам”, – писала в XVI столітті іспанська черниця Тереза Авільська. Вона проникливо розмірковує про наше бажання використовувати легші та “приємніші” способи служіння, замість того щоб віддати себе Богові повністю і нероздільно. Ми довіряємося Йому повільно, невпевнено і навіть неохоче. “І оскільки, – пише Тереза, – ми віддаємо Тобі наше життя по крихтах, то маємо задовольнятися тим, що Ти даєш нам свої дари по краплях. І так буде, доки ми повністю не віддамо Тобі все своє життя”.
Формування доброзичливості
Коли ми думаємо про найкращі бізнес-проєкти, на думку одразу спадають зовсім не такі якості, як доброта та щедрість. Однак на думку підприємця Джеймса Рі, ці риси повинні бути. З досвіду, який він отримав на посаді генерального директора компанії, що перебувала на межі фінансового краху, пріоритетність того, що він називає “доброзичливістю” або “культурою доброти” та духом дарування, врятувала компанію і призвела до її процвітання. Поставивши ці якості на чільне місце, він дав людям надію та мотивацію, необхідну для об’єднання, інновацій та вирішення проблем. Джеймс Рі пояснює, що “доброзичливість… є справжнім активом, який можна безкінечно примножувати”.
Мистецтво співчуття
“У твою ногу увійшов гострий шип, ось чому ти плачеш ночами”, – писала Катерина Сієнська в XIV столітті. “У цьому світі є ті, хто може його витягти, – продовжувала вона. – Такого вміння вони навчилися в Бога”. Катерина присвятила життя розвитку цього “вміння”, і сьогодні її пам’ятають за дивовижну здібність до співчуття та співпереживання.
Під Божими крилами
На ставку біля нашого житлового комплексу живе кілька сімей канадських гусей з гусенятами. Маленькі гусенята такі пухнасті та милі, що важко втриматися, щоб не спостерігати за ними, коли я гуляю чи бігаю навколо ставка. Однак я навчилась уникати зорового контакту і давати гусям широкий простір, інакше я ризикую, що гусак-захисник, запідозривши загрозу, зашипить і поженеться за мною!
Неспішна благодать
Ви чули про термін “повільна мода”? Він відображає рух, спрямований на протистояння “швидкій моді” – індустрії, в якій домінує дешевий і недовговічний одяг. У швидкій моді одяг виходить з моди майже так само швидко, як і з’являється в магазинах; деякі бренди щороку утилізують велику кількість своєї продукції.
Я – ніхто! А ти хто?
У вірші, що починається словами: “У світі я – ніхто. А ти?” Емілі Дікінсон жартівливо кепкує над зусиллями, які витрачають люди, щоб стати “кимось”. Її ідеал – радісна свобода блаженної анонімності.
Чистосердечна щедрість
Ще ніхто не говорив перед смертю: “Я дуже радий, що прожив егоїстичне життя”, – сказав Паркер Палмер у своїй промові перед випускниками і закликав їх “запропонувати світу… свою чистосердечну щедрість”.