Разом краще
Доктор Тіффані Голсон бачила, як злочинність впливає на її маленьке містечко Іст-Сент-Луїс, штат Міссурі. Проте у 2023 році в місті було зафіксовано зниження кількості вбивств на 31 відсоток, а загальної злочинності – на 37 відсотків. Що ж сталося? Партнерство. Працюючи разом, міська група забезпечення громадської безпеки, до якої входять поліція штату та міста, міський шкільний округ та релігійна організація, об’єднали зусилля, щоб переломити ситуацію.
Друг самотнім
Коли Холлі Кук переїхала до Лондона на роботу, то в неї не було жодних друзів. Її вихідні були нерадісними. Це місто очолює рейтинг найсумніших міст світу. Згідно з глобальним опитуванням, 55 відсотків лондонців вважають себе самотніми, тоді як у сусідньому Лісабоні таких лише 10 відсотків.
Погляньте на небеса!
Алекс Смоллі хоче, щоб усі прокидалися раніше, або хоча б трохи відволікались наприкінці дня. Навіщо? Щоб милуватися світанками та заходами сонця. За словами Смоллі, провідного британського дослідника у сфері вивчення захоплюючих погодних ефектів, ці швидкоплинні моменти – найкрасивіші і надихаючі періоди дня. Приголомшливий схід або захід сонця може покращити настрій, посилити позитивні емоції та зменшити стрес навіть більше, ніж блакитне небо чи яскраві нічні пейзажі. “Коли ви бачите щось величезне і приголомшливе, що викликає почуття благоговіння, ваші власні проблеми можуть здаватися меншими, і ви не будете так сильно непокоїтись про них”.
Нова природа в Христі
Наша блакитна ялина скидала шишки та голки. Спеціаліст по хворобах дерев подивився на неї і пояснив, у чому проблема: “Це просто ялина”. Я сподівалася на краще пояснення або на ліки. Але лісничий знизав плечима і повторив: “Це просто ялина”. За своєю природою дерево скидає хвою, і це не може змінитись.
Готовність допомагати іншим
Оле Кассов із Копенгагена любить їздити на велосипеді. Одного ранку, побачивши літнього чоловіка, який самотньо сидів з ходунками в парку, він загорівся простою ідеєю: чому б не запропонувати літнім людям радість і свободу велосипедної прогулянки. І ось одного сонячного дня він зупинився біля будинку для престарілих і запропонував усім охочим покататися на орендованому триколісному велосипеді. Оле дуже зрадів, коли один зі співробітників та літня жінка стали першими учасниками велопробігу “Велосипед без віку”.
Ісус в наших серцях
Коли на заході США почалася хуртовина, моя овдовіла мати погодилась залишитися з нами, щоб перечекати бурю. Однак після хуртовини вона так і не повернулася до свого будинку. Мама переїхала до нас і жила з нами до кінця свого життя. Її присутність змінила нашу родину в багатьох позитивних аспектах. Вона була доступна щодня, щоб поділитися мудрістю і порадою з членами родини і розповісти історії своїх предків. Моя мати і мій чоловік стали найкращими друзями, поділяючи спільне почуття гумору та любов до спорту. Вона більше не була гостею, а стала постійним та важливим мешканцем, назавжди змінивши наші серця, навіть після того, як Бог покликав її додому.
Відкриті двері
Коли я перейшла на роботу в нову школу поблизу великого міста, завуч призначив мене в клас з найнижчою успішністю з англійської мови. До цього я працювала в школі в центрі міста з чудовими результатами тестів, відмінними оцінками і навіть з нагородою директора за написання творів. Однак двері до “найкращого” класу з літератури в новій школі були зачинені для мене, бо завуч вирішив, що я не підходжу і не готова.
Обдаровані любов’ю
У день свого весілля Гвендолін Стулгіс одягла весільну сукню своєї мрії, а потім вона віддала її незнайомці. Стулгіс вважала, що сукня заслуговує більшого, ніж просто припадати пилом у шафі. З нею погодились також інші наречені. Тепер десятки жінок об’єдналися на її сторінці в соціальній мережі, щоб дарувати та отримувати весільні сукні. Одна дарувальниця сказала: “Я сподіваюся, що ця сукня буде передаватися від нареченої до нареченої, аж допоки вона не зноситься і не розірветься на шматки через усі святкування, які в ній відбулися”.
Свідоцтво через турботу
Молодий пастор щоранку просив Бога, щоб Господь благословляв через нього інших. На його радість, такі випадки справді відбувалися регулярно. Якось під час перерви на своїй другій роботі він сидів на сонечку з колегою, і той поставив йому запитання про Христа. Пастор почав невимушено відповідати. Без філософствування та суперечок. Під керівництвом Святого Духа йому вдалося зав’язати цікаву бесіду. Крім того, він придбав нового друга – людину, яка захотіла більше дізнатися про Бога.
Божі застереження
Одного літнього вечора біля нашого будинку несподівано розшумілися птахи. Це тривало досить довго, поки нарешті на заході сонця з верхівки одного дерева не піднявся в повітря великий яструб. Птахи з навколишніх дерев кинулися врозтіч, рятуючись від небезпеки і подаючи гучні сигнали тривоги.
Давати, як Христос
Коли американський письменник О. Генрі в 1905 році писав своє улюблене різдвяне оповідання “Дари волхвів”, він намагався оговтатись від особистих проблем. Проте він написав надихаючу історію, яка висвітлює прекрасну рису Христового характеру – жертовність . У цій історії дружина продає своє гарне довге волосся напередодні Різдва, щоб купити золотий ланцюжок для кишенькового годинника свого чоловіка. Однак пізніше вона дізнається, що її чоловік продав свій кишеньковий годинник, щоб купити набір гребінців для її прекрасного волосся.
Боже серце для всіх
Дев’ятирічний Ден Гілл прийшов зі своїм найкращим другом Арчі на день народження до свого однокласника. Але коли мати іменинника побачила Арчі, вона не дозволила йому ввійти. “Тут недостатньо стільців”, – сказала вона. Ден вирішив сісти на підлогу, щоб звільнити місце для свого чорношкірого друга, проте жінка все одно не дозволила. Засмучений Ден віддав подарунки і вирушив разом з Арчі до себе додому. Біль образи друга роз’їдав його серце.
Урок наполегливості
Ібрагіму було лише 12 років, коли він приїхав до Італії із Західної Африки. Він не знав жодного слова італійською, боровся із заїканням і терпів образи від місцевих жителів. Але ніщо не могло зупинити працелюбного молодого чоловіка, який у 20 років відкрив піцерію в місті Тренто. Його маленьке підприємство всупереч сумнівам скептиків набуло популярності і стало одним із 50 найкращих піцерій світу.
Христос – справжнє Світло
“Іди до світла!” – порадив мій чоловік, коли ми недільного дня намагалися знайти вихід з великої лікарні. Ми відвідували друга, і коли вийшли з ліфта, то не змогли нікого знайти, хто міг би вказати нам шлях до вхідних дверей і до яскравого сонячного світла Колорадо. Блукаючи напівтемними коридорами, ми нарешті зустріли чоловіка, який побачив нашу розгубленість. “Ці коридори виглядають однаково, – сказав він. – Однак вихід там”. За його вказівками ми знайшли вхідні двері, які дійсно вели до яскравого сонячного світла.
Надія на Господа
Якось зимового ранку, відкривши жалюзі, я побачила щільну пелену туману – явище вкрай рідкісне в нашій місцевості. Синоптики назвали його “морозним туманом” і пообіцяли, що він триватиме не більше години. “Неможливо, – сказала я чоловікові, – тут витягнутої руки не видно!” Проте не минуло й години, як туман розвіявся і на синьому небі яскраво засяяло сонце.