Наші автори

Переглянути усе
Patricia Raybon

Патриція Рейбон

Патриція Рейбон раніше працювала редактором журналу “Неділя” в “The Denver Post” і доцентом на кафедрі журналістики в Колорадському Університеті в місті Боулдер. Наразі вона будує мости між людьми через свої книжки, що “надихають людей любити Бога і одне одного”. Її мету можна висловити слоганом: “шлях віри – з благодаттю”. Патриція дуже любить Святе Письмо, тому підтримує проекти біблійних перекладів по всьому світі. Серед її відзначених нагородами книг можна згадати “Мій перший білий друг” і “Я наказала горам рухатись”. Патриція – мати двох дітей і має п’ять онуків. Разом із чоловіком Деном вона живе в Колорадо. Обоє полюбляють фільми, попкорн, захоплюючі загадки та мильні опери центрального телебачення. Поспілкуватися з Патрицією можна на patriciaraybon.com.

Статті Патриція Рейбон

Послідовники Сина

У дикій природі соняшники безтурботно ростуть в усьому світі. Запилені бджолами рослини виростають на узбіччях шляхів, під пташиними годівницями, на полях, лугах і в степах. Однак для врожаю соняшникам потрібен гарний ґрунт. Добре осушений, злегка кислотний, збагачений поживними речовинами ґрунт “з органічною речовиною або компостом”, як сказано в “Альманасі фермера” , зрештою продукує смачне соняшникове насіння і чисту олію, а також надає старанним фермерам засоби для існування.

Кінець заздрощам

Знаменитий французький художник Едгар Дега відомий світу своїми картинами балерин. Менш відомою є заздрість, яку він відчував до свого друга і художника-конкурента Едуарда Мане. Дега казав про Мане: “Він завжди успішний в усьому, що робить, натомість я докладаю неймовірних зусиль, і мені ніколи не вдається зробити все правильно”.

На образ Божий

Коли її красива смуглява шкіра почала втрачати свій колір, молода жінка перелякалася, наче вона втрачала своє “я”. Під великим шаром косметики вона ховала світлі плями на шкірі, спричинені захворюванням, яке називається “вітиліго”. Шкіра почала втрачати меланін, від цього на ній стали з’являтися білі ділянки.

Ніколи не самотні

Мій знайомий письменник укладав Біблійний посібник для індонезійських пасторів. Його глибоко вразило почуття спільності, притаманне цьому народу. Наприклад, там існує звичай під назвою “готон ройон”, що в перекладі означає “взаємодопомога”. Слідуючи цьому звичаю, сусіди можуть разом ремонтувати чиюсь покрівлю або відбудовувати міст. Про жителів міст мій друг також казав: “Люди завжди з кимось кудись ідуть, наприклад, до лікаря. Це культурна норма. Ви ніколи не самотні”.

Насолоджуйся красою

Моя увага була прикута до картини. Вона висіла у довгому коридорі великої міської лікарні. Її пастельні відтінки та образи американських індіанців – навахо − настільки захоплювали, що я зупинилася, щоб її роздивитися. “Дивись”, – сказала я своєму чоловіку Дену.

Оточені Богом

Молодій матері було дуже важко в запрудженому людьми аеропорту. Її малюк перебував у стані цілковитої істерики: волав, бився і не хотів сідати у літак. Приголомшена мати – яка, до речі, була на останньому місяці вагітності – не знесла такого напруження і зрештою здалася. Вона в розпачі сіла на підлогу, закрила руками обличчя й почала плакати.

Постирав провини

Британський інженер Едуард Нерн винайшов гумку саме тоді, коли потягнувся рукою за шматком хліба. В ті часи, в 1770 році, для стирання написів користувалися хлібними шкуринками. Але Нерн помилково взяв шматочок гуми і швидко стер свою помилку, а потім легко змів рукою гумові крихти.

Атмосфера“Фіки”

Місцева кав’ярня неподалік від мого дому називається “Фіка” . Це шведське слово означає “перерву з кавою та тістечком в компанії рідних, друзів або співробітників”. Я не шведка, але атмосфера “Фіки” нагадує той момент в житті Ісуса Христа, який мені подобається найбільше: Його практика відпочивати з друзями за ламанням та споживанням хліба.

Бог бачить нас

Мої перші окуляри відкрили для мене справжній світ. Я короткозора, тобто виразно й чітко бачу речі лише зблизька. Без окулярів речі в кімнаті або на відстані розпливаються в моїх очах. Коли в 12 років я вперше наділа окуляри, то була шокована тим, що побачила чіткі слова на шкільній дошці, маленьке листя на деревах. А найважливіше − я побачила усмішки людей.

Не дрібниця

Один чоловік потребував фінансової допомоги, щоб сплатити у грудні за оренду. Для його рідних таке прохання було в якійсь мірі тягарем, особливо через неочікувані витрати в кінці року. Однак вони дістали свої заощадження і поділилися грошима.