Два портрети
Тримаючи дві фотографії, жінка похилого віку показувала їх своїм друзям у церковному фойє. На першому фото була її дочка – ще на батьківщині в Бурунді. На другому фото був її внук, що недавно народився. Але доньці не судилося тримати в руках новонароджене немовля. Вона померла під час пологів.
Всього себе віддаю!
Молодий Ісак Уоттс прийшов до висновку, що в його церкві дуже мало якісної музики. Батько Ісака закликав сина написати хороший твір – і юнак зробив. Гімн “Коли підводжу очі я на хрест” вважається найвеличнішим в англійській літературі. Він перекладений багатьма мовами світу. Автор уявляє, що він стоїть у підніжжя хреста.
Маленька брехня
Мати помітила, що її чотирьохлітній Еліас швиденько біжить від тільки-но народжених кошенят. Перед цим вона наказувала малюку не чіпати їх. “Ти торкався кошенят?” – спитала вона. “Ні!” – відповів малий, дивлячись невинними очима. Тоді мати спитала інакше: “Вони були м’якенькі?” “Так! – відразу відгукнувся хлопчик. – А чорне кошеня навіть нявкнуло”.
Кінець сумнівам
Ми всі знаємо вислів “Хома Невіруючий”, але я вважаю прізвисько “невіруючий” не дуже справедливим. Давайте будемо чесними, скільки з нас повірили б на місці Хоми, що страчений Наставник воскрес? Крім того, ми могли б назвати цього учня “мужнім Хомою”, адже він виявив неабияку мужність, коли Ісус цілеспрямовано йшов назустріч тих подій, що неминуче вели Його до смерті.
Життєрадісність
Радісне обличчя чотирьохрічного Ашера вилізло з горловини його улюбленої толстовки з капюшоном. Капюшон мав вигляд крокодилячої голови, і разом із плюшевими щелепами здавалось, що крокодил проковтнув голову малюка! У його матері аж серце впало. Вона так сподівалась справити добре враження на ту сім’ю, яку збирались відвідати, і яку не бачили вже багато років.
Сила людської природи
Британський письменник Ілвін Во своїми висловлюваннями виявляв чималі недоліки свого характеру. Зрештою цей романіст навернувся у християнство, але проблема залишалась. Якось одна жінка запитала його: “Містер Во, як ви можете так поводитись і називатись християнином?” “Мадам, – відповів письменник, – я справді буваю таким, як ви кажете. Але повірте, якщо б не моя релігія, мене навряд чи можна було б назвати людською істотою”.
Помножена любов
Коли одній жінці з церкви, яку відвідувала Карен, встановили діагноз бічний аміотрофічний склероз (відомий як хвороба Лу Геріга), ситуація здавалась відчайдушною. Ця жорстока хвороба вражає нерви й м’язи, зрештою приводячи до паралічу. Страховки було замало, щоб родина могла найняти доглядальницю, але вбитий горем чоловік не міг навіть подумати про те, щоб віддати дружину до будинку престарілих.
Вікно у світ прекрасного
Фотограф Ронн Мюррей любить холодну погоду. “Холод означає чисте небо, – пояснює він, – а це може відкрити вікно у світ прекрасного!”
Коли з’явилось життя
У 1986 році Чорнобильська ядерна катастрофа в Україні привернула увагу всього світу. Коли масштаби аварії стали очевидними, урядовці кинулися до критично важливого завдання – стримування радіації. Смертоносні гамма-промені від високорадіоактивних уламків продовжували знищувати роботів, задіяних для ліквідації наслідків аварії.
Любов до ворогів
Під час Другої світової війни санінструктор Лінн Вестон зійшов на берег разом з морськими піхотинцями, які штурмували захоплені ворогом острови. Були жахливі втрати. Та Лінн робив усе можливе, аби підготувати поранених бійців для подальшої евакуації. Одного разу його підрозділ натрапив на ворожого солдата з важким пораненням у живіт. Його не можна було навіть напоїти водою. Але щоб зберегти життя, Вестон увів йому внутрішньовенно плазму.
Великий поділ
У класичному коміксі Peanuts друг Лайнуса сварить його за віру у Великий Гарбуз. Йдучи пригнічено, Лайнус каже: “Є три речі, які я навчився ніколи не обговорювати з людьми… релігію, політику та Великий Гарбуз!”
Винагорода
У 1921 році архітектор Саймон Родіа розпочав будівництво своїх башт. Через тридцять три роки сімнадцять декоративних стальних споруд здійнялися на тридцять метрів над Лос-Анджелесом. Музикант Джеррі Гарсія зневажливо поставився до творчості Родіа: “Це винагорода, яка з’являється вже після смерті людини”. Потім він додав: “Але це не для мене”.
Нарешті об’єднані
У 1960 році Отто Премінгер своїм фільмом “Вихід” спровокував полеміку. Ґрунтуючись на романі Леона Юріса, він розповідає вигадану історію про єврейських біженців, які емігрували до Палестини після Другої світової війни. Фільм завершується сценою з тілами молодої єврейської дівчини та арабського чоловіка, жертв вбивства, похованих в одній могилі на території, яка незабаром стане державою Ізраїль.
Фотолабораторія в лісі
Можна було б подумати, що війна не дасть Тоні Ваккаро шансу стати фотографом, однак це його не зупиняло. Між жахливими моментами ухиляння від артилерійських снарядів та шрапнелі, яка, здавалося, просто сипалася з дерев, він все одно фотографував. Потім, поки його друзі спали, він використовував їхні шоломи, аби змішати хімічні реактиви для проявлення плівки. Нічний ліс став фотолабораторією, в якій Ваккаро створив безсмертний фотозвіт про битву в лісі Хюртген під час Другої світової війни.
Національний табір
Ми розбили табір прямо під зорями, і ніщо не відділяло нас від безмежного західноафриканського неба. У сухий сезон намет не потрібен. Однак вогонь має вирішальне значення. “Ніколи не давай вогню згаснути”, – попереджав тато, підштовхуючи поліна палицею. Вогонь тримав диких тварин на відстані. Божі створіння прекрасні, однак ви ніколи не захочете, аби леопард чи змія блукали по вашому табору.