Провини нема!
В дитинстві я запропонувала своїй подрузі сходити до сувенірного магазину неподалік від мого дому. Але вона повела себе негідно: сунула мені в кишеню жменю кольорових шпильок і виштовхала мене швиденько за двері. Почуття провини краяло мене цілий тиждень. Нарешті я відважилась підійти до матері й зі сльозами на очах зізнатись у всьому.
Відображати Божу любов
Я мала привілей доглядати за матір’ю, коли вона знаходилась на лікуванні в онкологічному центрі. Навіть у найважчі дні вона, перед тим як встати з ліжка, читала Святе Письмо і молилась за інших. Вона щодня проводила час з Ісусом і виражала свою віру через цілковиту залежність від Бога, через добрі діла й бажання підбадьорювати інших. Мама навіть не усвідомлювала, що її ласкава посмішка сяяла Божою любов’ю та благодаттю. І вона несла любов Господа усім навколо аж до того дня, коли Бог покликав її додому на небеса.
Усунення перепон
Термін закінчення роботи тиснув на мене, але ранкова суперечка з чоловіком заполонила всі мої думки. Я мовчки дивилась на курсор, що блимав на моніторі. Пальці нерухомо лежали на клавіатурі. “Він теж був неправий, Господи!”
Вбирання Слова
Коли наш син Хав’єр був ще дошкільником, ми всією сім’єю поїхали в океанарій, що на затоці Монтерей. Увійшовши до будівлі, я вказала усім на макет, що звисав зі стелі: “Дивіться, то горбатий кит!”
Чаша втішання
Подруга прислала мені власноруч зроблені гончарні вироби. Але коли я відкрила коробку, то побачила, що ці дорогоцінні предмети дуже постраждали під час подорожі, а одна з чаш розбилась на кілька великих шматків. Мій чоловік склав докупи шматки чаші і склеїв їх. Після цього я поставила на полицю цей гончарний предмет, прекрасний у своїй зламаності. Моє життя чимось нагадує цю склеєну чашу. Теж маю шрами, які свідчать, що я встояла й стала міцнішою після важких часів, через які Бог провів мене. Склеєна чаша нагадує мені, що коли я розповідаю людям, як Господь працює в моєму житті, це може допомогти їм в дні їхніх страждань і смутку.
Не марнотна праця
На третьому році важкої боротьби з депресією через фізичні обмеження і постійний біль, я зізналася своїй подрузі: “Моє тіло просто розпадається на частини. Таке відчуття, наче від мене взагалі ніякої користі ані Богу, ані людям”.
Чекання милості
Коли я скаржилась на те, що моя подруга погрузнула в гріхах і її вчинки негативно впливають на мене, жінка, з якою я молилась щотижня, поклавши свою руку на мою, сказала мені: “Давай помолимось за всіх нас”.
Вічний букет
Мій син Хав’єр у дитинстві любив дарувати мені квіти. Я з вдячністю приймала від нього як тільки-но зірвану рослинку, так і розкішні квіти, що він купував з татком. Одного разу Хав’єр подарував мені чудовий букет штучних квітів. З посмішкою він поправляв у скляній вазі шовкові білі лілії, жовті соняшники й пурпурні гортензії. “Дивись, мамо, – вони вічні, – сказав він мені. – Як і моя любов до тебе”.
Маю пробачити?
Я прибула раніше до церкви, щоб допомогти приготувати залу до богослужіння. В протилежному кінці я побачила жінку, що стояла й плакала. Вона мала жорсткий характер і в минулому пліткувала про мене. Тому я швидко “заглушила” її плач пилососом, що був у моїй руці.
Коли “так” означає “ні”
Я була вдячна Богу за привілей послужити моїй матері, що хворіла на лейкемію. Коли ліки почали більше шкодити, ніж допомагати, мама вирішила припинити лікування. “Я не хочу більше мучитись, – сказала вона. – Я хочу останні дні свого життя побути зі своєю родиною. Бог знає, що я готова йти до Нього”. Я молилась, щоб Господь звершив чудо зцілення − була впевнена, що Він може це зробити. Але щоб відповісти “так” на молитви моєї мами, що хотіла на небо, Він був “змушений” сказати “ні” на мої молитви. В сльозах, я скорилась: “Нехай Твоя буде воля, Господи”. І незабаром Ісус вже зустрічав мою маму у вічності, де вже немає болю.
Істина ніколи не змінюється
Коли мій син був іще маленьким, ми з ним читали дитячу історію про хлопчика, який повстав проти свого вчителя, назвавши ручку вигаданою назвою. Учень переконав своїх однокласників використовувати для ручок нову назву, яку він сам вигадав. Новина про те, що хлопчик замінив слово, облетіла усе місто. Зрештою, люди по всій країні змінили те, як вони називають ручки, просто тому, що інші прийняли вигадану хлопчиком реальність як універсальну істину.
Наш надійний Отець
Мій син Ксав’єр, зріст якого сягає одного метра і дев’яноста сантиметрів, з легкістю підняв у повітря свого усміхненого малюка Ксаріана. Він обхопив своєю великою рукою крихітні ніжки сина, міцно тримаючи їх у своїй долоні. Витягнувши свою руку, він заохочував сина балансувати самостійно, але тримав вільну руку напоготові, щоб у разі потреби схопити його. Ксаріан випростав ноги і підвівся. Широко посміхаючись і впираючись руками в боки, він не відвертав свого погляду від батька.
Наші історії
Я відкрила скриньку і витягла звідти маленьку срібну шпильку, яка мала точний розмір та форму стопи ще ненародженої 10-тижневої дитини. Погладжуючи десять крихітних пальчиків, я згадала втрату своєї першої дитини і тих, хто казав, що мені “пощастило”, що я не була ще “на великому терміні”. Я сумувала, знаючи, що ніжки моєї дитини були такі ж реальні, як і серце, яке колись билося в моєму лоні. Я дякувала Богу за те, що Він звільнив мене від депресії і використовував мою історію, аби втішити інших, хто горював після втрати дитини. Через два десятиліття ми з чоловіком назвали дитину, яку втратили, Каєм, що на деяких мовах означає “радість”. Хоч я і досі відчуваю біль втрати, проте дякую Богу, що Він зцілив моє серце.
Бог чує нас
Першокласник зателефонував на номер екстреної допомоги. Йому відповів оператор. “Мені потрібна допомога”, – сказав хлопчик. Оператор почав допомагати, аж поки не почув, як до кімнати увійшла мати хлопця і запитала: “Джонні, що ти робиш?” Хлопець пояснив, що не може зробити домашнє завдання з математики, тому він зробив саме те, чого навчила його мама, коли йому потрібна допомога. Він зателефонував на службу 911. Для Джонні його поточна потреба кваліфікувалась як надзвичайна ситуація. Для співчутливого слухача допомога хлопчику у виконанні домашнього завдання була головним пріоритетом у той момент.
Схожі на Ісуса
Бог створив велику сіру сову як майстра з маскування. Сріблясто-сіре забарвлення пір’я дозволяє їй зливатися з корою, коли вона сидить на деревах. Коли сови хочуть залишитись непоміченими, вони ховаються на видноті, зливаючись з навколишнім середовищем за допомогою свого пір’яного маскування.