Любов у дії
Одинока мати більше п’яти років жила по сусідству з літнім паном. Одного разу, турбуючись про її добробут, він подзвонив у двері її будинку. “Я не бачив вас близько тижня, – сказав він. – Отож, просто вирішив перевірити, чи все у вас гаразд”. Його “перевірка здоров’я” підбадьорила жінку. Втративши батька в ранньому віці, вона цінувала, що цей добрий чоловік піклується про неї та її родину.
Важливий дефіс
Готуючись до похоронного богослужіння в честь моєї мами, я молилась, аби підібрати правильні слова, щоб описати її роки через “дефіс”, що гравіюється між датою народження та смертю. Я розмірковувала про хороші і не дуже хороші часи в наших стосунках. Я прославляла Бога за той день, коли моя мама прийняла Ісуса як свого Спасителя, після того як побачила, як Він мене змінив. Я дякувала Господу за те, що Він допоміг нам разом зростати у вірі, і за людей, які розповідали, як моя мама підбадьорювала і молилася за них, обдаровуючи їх добротою. Моя мама насолоджувалася значущим “дефісом” – життям, добре прожитим для Ісуса.
Божий дар
Ми з чоловіком організували студентську групу і подарували кожному учаснику Біблію. “Бог використає ці безцінні дари, щоб змінити ваше життя”, – сказала я. Того вечора декілька студентів вирішили разом читати Євангеліє від Івана. Ми продовжували заохочувати групу читати Писання вдома, а також навчали їх під час наших щотижневих зустрічей. Більш ніж через десять років я зустріла одну з учасниць нашої групи. “Я все ще використовую Біблію, яку ви мені тоді подарували”, – сказала вона. Підтвердження цьому я побачила в її сповненому віри житті.
Важлива кожна мить
Коли у квітні 1912 року “Титанік” зіткнувся з айсбергом, пастор Джон Харпер знайшов місце для своєї шестирічної доньки в одній із рятувальних шлюпок. Потім він віддав свій рятувальний жилет одному з пасажирів і почав ділитись Євангелієм з усіма, хто його слухав. Коли судно тонуло і сотні людей чекали на малоймовірний порятунок, Харпер плавав від однієї людини до іншої і говорив: “Віруй у Господа Ісуса, – і будеш спасений” (Дії 16:31).
Любляча покірність
Під час нашої весільної церемонії пастор запитав мене: “Чи обіцяєш ти любити, шанувати і слухатися свого чоловіка, поки смерть не розлучить вас?” Дивлячись на свого нареченого, я прошепотіла: “Слухатися?” Ми будували наші стосунки на любові та повазі, а не на сліпій покірності, як це випливало з весільної обітниці. Батько мого чоловіка зняв на відео той момент, коли я з широко розплющеними очима обмірковувала слово “ слухатися ” і потім сказала: “Так”.
Ісус першим полюбив нас
Одного разу в дитинстві мій тепер вже дорослий син Ксав’єр широко розкинув руки і сказав: “Я ось так тебе люблю”. У свою чергу я розкинула свої довші руки і сказала: “А я ось так тебе люблю”. У відповідь Ксав’єр промовив: “А я полюбив тебе першим”. Я похитала головою. “Я полюбила тебе ще тоді, коли Бог поклав тебе в мій животик”. Очі Ксав’єра розширились. “Ти виграла”. “Ні, ми обоє виграли, – сказала я, – тому що Ісус першим полюбив нас обох”.
Я чую Тебе, Боже!
Малюк Грем метушився на колінах у матері і хникав, поки лікарі вставляли йому перший слуховий апарат. За мить після того, як лікар увімкнув пристрій, Грем перестав плакати. Його очі розширились, і він посміхнувся, бо почув голос матері, яка заспокоювала його, підбадьорювала та кликала на ім’я.
Орієнтовані на Боже Царство
Коли я приєдналася до групи християнських авторів дитячих книг, які молилися один за одного і допомагали поширювати інформацію про свої книги, деякі люди говорили, що ми “нерозумні, бо працюємо з конкурентами”. Натомість наша група прагнула до лідерства, орієнтованого на Боже Царство. Ми прагнули до спільноти, а не до конкуренції. У нас була одна мета – поширювати Євангеліє. Ми служили одному Царю – Ісусу. Разом ми досягаємо більшої кількості людей своїм свідченням про Христа.
Бог створив їх усіх
Мій трирічний син Ксав’єр стиснув мою руку, коли ми увійшли до океанаріуму Монтерей-Бей у Каліфорнії. Показуючи на скульптуру горбатого кита в натуральну величину, підвішену до стелі, він сказав: “Який величезний!” Його радість з широко розплющеними очима не згасала, коли ми розглядали кожен експонат. Ми сміялися, коли видри плескались під час годування. А потім мовчки стояли перед великою скляною вітриною акваріума, спостерігаючи за золотисто-коричневими медузами, що танцювали в блакитній воді. “Бог створив кожну істоту в океані, – сказала я, – так само, як Він створив тебе і мене”. У відповідь Ксав’єр прошепотів: “Ого!”
У Божих люблячих руках
Після чергової проблеми зі здоров’ям я відчула страх перед невідомим і неконтрольованим. Одного разу, читаючи статтю в журналі “Forbes”, я дізналась, що вчені дослідили зростання “швидкості обертання Землі” і заявили, що Земля “похитнулась” і “обертається швидше”. Вони сказали, що нам “може вперше в історії знадобитись відкидання секунди, тобто офіційне вилучення секунди зі світового часу”. Хоча секунда не здається великою втратою, усвідомлення того, що обертання Землі може змінитись, здалося мені великою проблемою. Навіть незначна нестабільність може похитнути мою віру. Однак знання того, що Бог все контролює, допомагає мені довіряти Йому, незалежно від того, наскільки страшними або хиткими можуть бути наші обставини.
Цикл Божої любові
У віці тридцяти років я вірою прийняла у своє серце Ісуса Христа, і в мене виникло багато питань. А коли я почала читати Біблію, переді мною постало ще більше питань. Я звернулась до подруги: “Хіба можна виконати всі Божі заповіді? Я ж тільки сьогодні вранці накричала на чоловіка!”
Подвиг Спасителя
Ніколас їхав автомобілем пізно увечері і раптом побачив охоплений полум’ям будинок. Він зупинився, кинувся в палаючу будівлю і вивів у безпечне місце чотирьох дітей. Але тут дівчинка підліток, найнята доглядати малюків, побачила, що однієї дитини немає. Не роздумуючи, Ніколас знову поринув у вогняне пекло. На другому поверсі він знайшов шестирічну дівчинку, розбив вікно і, взявши її на руки, стрибнув униз. Саме в цей час на місце події прибули рятувальники.
Проблиски надії
Океанограф Сільвія Ерл не з чуток знає про проблеми коралових рифів. Вона заснувала організацію “Mission Blue”, яка займається створенням “проблисків надії”. Це особливі місця планети, “критично важливі для здоров’я океану”. Завдяки цілеспрямованій турботі про ці місця вчені побачили, як відновлюються підводні екосистеми і зберігаються зникаючі види.
Світло надії
Блискучий червоний хрестик моєї мами мав би висіти біля її ліжка в онкологічному центрі. А я мала би готуватися до святкових візитів у перервах між плановими процедурами. Все, чого я хотіла на Різдво, – це провести ще один день з мамою. Натомість я була вдома… і вішала її хрестик на ялинку.
Обітниця, що приносить втіху
Багато років тому наша родина відвідала “Чотири кути” – єдине місце в Сполучених Штатах, де в одному місці межують чотири штати. Мій чоловік стояв у частині, позначеній штатом Аризона. Наш старший син Ей Джей застрибнув у Юту. А молодший син Ксав’єр тримав мене за руку, коли ми входили в Колорадо. Коли я перейшла до Нью-Мексико, Ксав’єр сказав: “Мамо, я не можу повірити, що ти залишила мене в Колорадо!” Ми були водночас разом і окремо, а наш сміх лунав у чотирьох різних штатах. Тепер, коли наші дорослі сини покинули рідний дім, я глибше усвідомила Божу обітницю бути поруч з усім Своїм народом, куди б він не пішов.