Вічно вірний Бог
Коли Ксав’єр був учнем початкових класів, я привозила його до школи і забирала після занять. Втім одного дня все пішло не за планом. Я спізнилась. Під’їхавши до школи, я з відчайдушною молитвою в серці побігла до його класної кімнати і побачила Ксав’єра на лавці поряд із вчителем. Він сидів, обійнявши свій ранець. “Вибач мене, будь ласка. З тобою все добре?” Ксав’єр зітхнув. “Так, все добре, однак я дуже розізлився, що ти спізнилась”. Хіба можна його в чомусь обвинуватити? Я й сама гнівалась на себе. Я любила свого сина, однак знала, що ще багато разів розчарую його. Я також знала, що одного дня він може відчути розчарування Богом. Отже, завзято вчила його, що Бог ніколи не порушує Свої обітниці.
Додаткова благодать
Ми прикрашали церковну будівлю для спеціального заходу, і одна з сестер дорікнула мені за мою недосвідченість. Коли вона пішла, до мене підійшла інша і сказала: “Не хвилюйтеся. Вона з тих, кому потрібна додаткова благодать”.
Наслідування Ісуса
У водах Індонезії та біля Великого бар’єрного рифу мешкає “майстер маскування” – мімічний восьминіг, що вдало вміє ховатися. Подібно до інших восьминогів, він може змінювати колір, зливаючись із навколишнім середовищем. Але ще цей розумний молюск у разі загрози змінює форму, манеру рухів і поведінку, наслідуючи такі істоти як отруйна риба-лев або смертельно небезпечна морська змія.
Крок за кроком
Десять команд, кожна із трьох осіб, приготувалися до незвичайного забігу. Один учасник у кожній команді стояв посередині. Його ноги прив’язали в ділянці кісточок і колін до ніг тих, що були поруч. Пролунав свисток, і учасники попрямували до фінішу. Більшість відразу повалилася на землю, безуспішно намагаючись підвестися. Декілька команд вирішили не йти, а стрибати. Дехто здався. Але одна команда спочатку розробила план дій, хоч і стартувала пізніше, а потім постійно узгоджувала свої рухи. Кілька разів учасники спотикалися, але продовжували наполегливо рухатися вперед і в результаті прийшли першими. Їхня готовність узгоджувати кожен крок допомогла їм перетнути фінішну межу та здобути перемогу.
У межах Божої досяжності
Офіцер обшукав мене, а потім я увійшла до окружної в’язниці, розписалася в журналі відвідувань і сіла в переповненому вестибюлі. Тихо молячись, я дивилась, як дорослі нервують і зітхають, а діти скаржаться, що їм нудно.
Бог бачить, розуміє і турбується
Іноді через хронічний біль і постійну втому я опиняюся замкненою в чотирьох стінах. У такі дні я відчуваю нестерпну самотність. Тоді здається, що про мене не турбуються ні люди, ні Бог. Якось під час ранкової молитовної прогулянки з моїм спеціально навченим собакою я боролася з цими почуттями, як раптом побачила вдалині велику повітряну кулю. Люди в кошику насолоджувалися краєвидом нашого району з висоти пташиного польоту. Мене вони, звісно, не могли бачити. Ідучи вздовж сусідських будинків, я зітхала. Скільки людей за цими дверима теж почуваються незначними та непотрібними! Завершуючи прогулянку, я попросила Бога дати мені можливість сказати сусідам, що я знаю їх і мені не байдуже, що з ними відбувається. Так само, як і Йому.
Любити, як Ісус
Очікуючи поїзд на станції в Атланті, штат Джорджія, молодий чоловік, одягнений у діловий костюм, сів на лавку. Побачивши, як він намагався зав’язати краватку, літня жінка попросила свого чоловіка допомогти. Коли чоловік нахилився і почав вчити юнака зав’язувати краватку, незнайомець сфотографував їх утрьох. Згодом це фото з’явилось в інтернеті і почало швидко розповсюджуватись. Багато інтернет-користувачів залишили під фотографією коментарі стосовно того, як потрібно проявляти доброту незнайомцям.
Сльози хвали
Багато років тому я піклувалась про свою матір, поки вона перебувала в хоспісі. Я вдячна Богу за ті чотири місяці, коли Він дозволив мені їй послужити, і я просила Його допомогти мені пройти шлях скорботи. Мені часто було складно славити Бога, у той час як я відчувала емоційне замішання. Коли ж моя мати зробила свій останній вдих, мене охопили сильні ридання, і я прошепотіла: “Алілуя”. Довгий час я відчувала себе винною за славослів’я Бога в ту спустошливу мить, поки роками пізніше я не поглянула уважно на Псалом 29.
Чути Божий голос
Після багаторічних досліджень вчені дізналися, що кожен вовк має індивідуальний голос, завдяки чому тварини можуть спілкуватися між собою. Використовуючи спеціальну програму звукового аналізу, одна з учених встановила, що різні рівні гучності та висоти вовчого виття дозволяють їй ідентифікувати конкретних вовків зі стовідсотковою точністю.
Викорінення гріхів
Одного разу я помітила біля нашого ґанку поряд із поливальним шлангом невелику незнайому рослину. Вона здалася мені невинною, і я про неї забула. Що така дрібниця може зробити цілому газону? Але через тиждень рослина перетворилася на кущ і почала захоплювати подвір’я. Відростки перекинулися через доріжку і проросли в інших місцях. Довелося бити на сполох. Я попросила чоловіка допомогти мені викопати бур’яни і обробила двір гербіцидом.
Молитовні листівки
Під час конференції, на якій я була одним із викладачів, Темі подарувала мені листівку з власноруч написаною молитвою. Вона пояснила, що прочитала біографії всіх викладачів конференції, написала особливі молитви на кожній з листівок, помолилась і подарувала їх нам. Я була вражена подробицями її особистого послання до мене і подякувала Богу за підбадьорення від Темі. Я помолилась за неї також. Коли я відчула біль та втому під час конференції, я дістала листівку і, перечитавши послання Темі, усвідомила, що Бог відновив мій дух.
Я можу лише уявити
Я сіла на церковну лаву позаду моєї подруги. Група поклоніння щойно почала співати пісню “Я можу лише уявити”. Здійнявши руки, я славила Бога. Солодке сопрано Луїзи, моєї подруги, гармонійно звучало з моїм голосом. Згодом вона розповіла мені про свої проблеми зі здоров’ям, і ми вирішили разом молитись за її лікування від раку.
Переможці
Коли мій чоловік був тренером баскетбольної команди нашого сина, він нагороджував гравців святковою вечіркою в кінці року і відмічав їхні досягнення протягом сезону. Один із наймолодших гравців, Дастін, підійшов до мене під час вечірки і запитав: “Хіба ми не програли сьогодні?”
Місія порятунку
Волонтери, члени організації з порятунку свійських тварин в Австралії, знайшли заблудлу вівцю. Через брудну вовну (яка важила понад 75 фунтів) їй було складно рухатись. Рятівники припустили, що овечка блукала в чагарниках щонайменше п’ять років. Волонтери зістригли її важку вовну. Звільнившись від свого тягара, вівця, яку прозвали Баарек, поїла. Її ноги зміцнилися. І вона стала почуватися більш впевнено, перебуваючи поряд з іншими тваринами в притулку.
Сила Божого Слова
У переддень Різдва 1968 року астронавти космічного корабля “ Аполлон -8” Френк Борман, Джім Ловелл і Білл Андерс стали першими людьми, які досягли орбіти Місяця. Облетівши навколо планети десять разів, вони переслали в центр управління серію знімків Місяця й Землі. А під час прямого ефіру вони по черзі читали перший розділ книги Буття. Згодом під час святкування свого сорокаліття Борман сказав: “Нам повідомили, що в переддень Різдва в нас буде найбільша аудиторія за всю історію. Єдиним дорученням від NASA було зробити щось відповідне”. Біблійні вірші, прочитані астронавтами, навіть сьогодні сіють зерна істини в серцях людей, які слухають той історичний запис.