Одна жіноча молитовна група в моїй країні щомісяця призначає час для молитви за Гану та інші африканські країни. Коли в цих жінок запитали, чому вони так ревно моляться за ці нації, їхній керівник Гіфті Дадзі зауважила: “Озирніться навколо. Послухайте радіо. Подивіться телевізор. Цілі народи страждають. Війни, хвороби, катаклізми, насильство – все це загрожує затьмарити Божу любов до людства, Його рясні благословення, що Він нам дарує. Ми віримо, що Богу не байдуже те, що відбувається з націями. Він втручається в їхнє життя. Ми славимо Бога за Його благословення і слізно благаємо Його про втручання”.

Біблія відкриває нам, що Бог дійсно втручається у справи народів (2 Хр. 7:14). І коли Бог це робить, Він зазвичай використовує простих людей. Більшість з нас навряд чи стануть відомими місіонерами, але ми можемо робити свій внесок, дбаючи про мир та правду, що підносять будь-яку націю (Пр. 14:34). І робити це в першу чергу ми можемо через молитву. Апостол Павло писав: “Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості” (1 Тим. 2:1-2).

Як псалміст спонукав ізраїльтян бажати миру для Єрусалиму, так і ми можемо молитись за мир та зцілення націй (Пс. 121:6).