На очах своїх батьків та тридцятьох однокласників сповнена страхом Мі’Ася поволі дійшла до сцени. Вона закінчила п’ятий клас і мала на урочистій зустрічі в кінці учбового року виголошувати промову. Але коли директор школи підніс мікрофон до її обличчя, дівчинка збентежено повернулася до всіх спиною. Всі присутні почали тихенько казати їй слова підбадьорення: “Давай, сонечко. Ти зможеш”. Але дівчинка не рухалась. Нарешті один із однокласників вийшов вперед і став поруч з нею. Отже, усі троє – директор, хлопчина й Мі’Ася посередині – почали виголошувати промову. Який чудовий приклад підтримки!
Мойсей теж потребував підтримки під час запеклого бою з Амаликом (Вих. 17:10-16). “Коли Мойсей підіймав свої руки, то перемагав Ізраїль, а коли руки його опускались, то перемагав Амалик” (Вих. 17:11). А руки Мойсеєві стали тяжкі. І взяли вони каменя, і поклали під ним. І сів він на ньому, а Аарон та Хур підтримували руки йому, один із цього боку, а один із того. І були його руки сталі аж до заходу сонця. Завдяки їхнім зусиллям, до вечора була здобута перемога.
Всі ми потребуємо підтримки. Як брати та сестри однієї Божої родини, ми маємо багато можливостей підбадьорювати один одного на шляху віри. А головне – посеред нас Бог, Хто дає для цього Свою благодать.
