Наші автори

Переглянути усе
Anne Cetas

Енн Сітас

Енн Сітас стала послідовницею Ісуса в майже дорослому віці. Її було 19, коли подруга дала їй примірник “Хліб Наш Насущний” з метою допомогти їй читати регулярно Біблію. Енн також з запалом читала тематичні брошури серії “Духовні Відкриття”. Через кілька років вона приєдналась до редакторської команди “Хліб Наш Насущний” в якості коректора. У вересні 2004 року Енн почала писати статті для щоденного християнського читання і наразі працює головним редактором публікацій. Полюбляє з чоловіком Карлом разом гуляти або кататись на велосипеді. Обидва працюють наставниками в одному міському служінні.

Статті Енн Сітас

Розкриті обійми

Сейді і його родина дотримуються принципу “розкритих обіймів і гостинного дому”. Він каже, що у їхньому домі раді вітати всіх, “особливо тих, хто перебуває у скрутних обставинах”. Саме у такій родині він зростав зі своїми дев’ятьма братами та сестрами в Ліберії. Їхні батьки завжди гостинно приймали інших людей. Сейді каже: “Ми зростали громадою. Ми любили один одного. Всі були відповідальні за всіх. Мій тато вчив нас любити один одного, турбуватися один про одного і захищати один одного”.

Оточені турботою

Деббі, власниця сервісу з прибирання, постійно займалася пошуком клієнтів, щоб розвивати свій бізнес. Під час однієї телефонної розмови вона почула відповідь жінки: “Я тепер не можу собі цього дозволити, бо зараз проходжу курс лікування раку”. Тоді Деббі вирішила, що “не залишить жодну жінку, яка проходить курс лікування раку. Їхні будинки прибиратимуть безкоштовно”. Отже, в 2005 році вона започаткувала благодійну організацію, завдяки якій компанії надавали жінкам, які борються з раком, безкоштовні послуги по прибиранню. Одна з таких жінок відчула приплив упевненості, коли вона, прийшовши додому, побачила, що дім був прибраний. Тоді вона сказала: “Я вперше по-справжньому повірила, що можу перемогти рак”.

Удар крота

Ви ймовірно знаєте, що це таке. Після медичної процедури продовжували надходити рахунки: від анестезіолога, хірурга, лабораторії, фонду. Джейсон зазнав цього після невідкладної операції. Він скаржився: “Страхування не покриває всі витрати; ми винні тисячі доларів. Як тільки ми зможемо сплатити ці рахунки, життя буде добрим, і я буду задоволеним! Мені здається, наче я граю в аркадну гру «Вдар крота»”. У цій грі з нір вилазять пластикові кроти і гравець несамовито б’є їх дерев’яним молотком.

Місце приналежності

Через кілька років після трагічної втрати своїх перших дружини і чоловіка, Роббі і Сабріна закохалися, одружилися і об’єднали свої дві родини. Вони побудували новий дім, назвавши його єврейським словом “Хавіла” , яке означає “народжений в муках”. Ця назва означає робити щось прекрасне через біль. Подружжя каже, що вони побудували дім не для того, щоб забути минуле, а щоб “народити життя з попелу і радіти надії”. Для них “це місце приналежності, місце, в якому всі радіють життю і тримаються за обітницю майбутнього”.

Єдиний Цар

П’ятирічному Елдону, який слухав розповідь пастора про те, як Ісус залишив небеса і прийшов на землю, аж дух перехопило, коли той в молитві подякував Ісусу Христу за те, що Він помер за наші гріхи. “О, ні! Він помер?” – з подивом вигукнув хлопчик.

Чудовий плід

“Діти повинні мати можливість сіяти насіння усюди, де забажають, і спостерігати, що воно вродить”, – радить Ребекка Лемос-Отеро, засновниця організації “Міські квіти” . Хоча такий підхід – не кращий приклад акуратного садівництва, проте він відображає той факт, що кожне насіння має потенціал дарувати життя. Починаючи з 2004 року, організація “Міські квіти” насаджує сади у школах та на околицях бідних районів. Через садівництво діти дізнаються про поживні речовини та привчаються до праці. Ребекка каже: “Наявність у межах міста чудового зеленого простору… надає можливість дітям проводити час на вулиці, займаючись чимось продуктивним і прекрасним”.

На розсуд Бога

Під час відвідин Нью-Йорка Нейт і Шерілін з радістю завітали до ресторану “Омасаке”. Японське слово “омасаке” перекладається як “залишу це на ваш розсуд”, тобто клієнти таких ресторанів лишають за шеф-кухарем право обрати їм меню. Хоч Нейт і Шерілін вперше спробували таку кухню, і це здавалося ризикованим, проте їм сподобалися страви, обрані і приготовлені шеф-кухарем.

Не забудь!

Моя племінниця, її чотирирічна донька Кейлін і я разом чудово провели суботній день. Ми бавилися мильними бульбашками надворі, розмальовували книгу для малювання та їли арахісове масло і желейні сандвічі. Коли вони сіли в машину, збираючись їхати додому, Кейлін мило вигукнула через відкрите вікно: “Тітонько Енн, не забудь про мене”. Я швидко підійшла до автомобіля і прошепотіла: “Я ніколи про тебе не забуду. Обіцяю, що ми невдовзі побачимося”.

Так, буду

Після важкого дня Шерлі вмостилася у своє крісло. Вона подивилася у вікно і побачила, як похилого віку пара намагалася витягти полишену на подвір’ї частину старого паркану, позначеного словом: “Безкоштовно”. Шерлі покликала чоловіка, і вони пішли допомагати. Вчотирьох вони поклали паркан на візок та покотили вулицею за ріг до будинку цього подружжя, увесь час сміючись з того, як усе це виглядало. Коли вони повернулися за іншою частиною паркану, жінка запитала Шерлі: “Ти будеш моєю подругою?” “Так, буду”, – відповіла вона. Пізніше Шерлі дізналася, що її нова в’єтнамська подруга трохи розмовляла англійською і почувалася самотньо, бо тепер її дорослі діти жили далеко.

Почни зараз

Коли в кінці лютого 2017 року у моєї старшої сестри виявили рак, я сказала друзям: “Відтепер я повинна якомога більше часу проводити з Керолін”. Дехто казав, що я надмірно реагувала на новину. Однак через десять місяців сестра померла. Я годинами перебувала поряд із нею, втім, якщо когось любиш, для вияву любові ніколи не достатньо часу.