Коли моя бабуся приїхала в Мехіко в якості місіонерки, то був для неї важкий період вивчення іспанської мови. Одного дня вона прийшла на базар і, подавши дівчині-продавцю список продуктів для купівлі, сказала: “Це на двох мовах”. Вона мала на увазі, що список написаний двома мовами, але іспанське слово “ленгуас” означає і мову, і язик. Тому м’ясник, почувши це, вирішив, що їй потрібно два яловичих язики. Моя бабуся побачила ці два язики, коли вже прийшла додому. Бідолашна! Вона не знала, що з ними робити, бо ніколи нічого з них не готувала.

Помилки неминучі, коли ми вивчаємо іноземну мову. Вони неминучі й тоді, коли ми намагаємося засвоїти “мову любові”. Інколи ми розмовляємо двома мовами: славимо Бога і цим же язиком говоримо погане про інших людей. Наша стара природа протидіє новій природі у Христі. Те, що виходить з наших уст, доводить, як багато ми ще потребуємо Божої допомоги в цьому питанні.

Маємо “позбутись старого язика”. І єдиний шлях до того, щоб засвоїти язик любові, – то дозволити Ісусу керувати нашими вустами. Коли Дух Святий працює в нас, Він дає нам спроможність пильнувати свого язика, так щоб наша мова була приємна Отцю. Давайте кожне своє слово підкоряти волі Бога! “Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!” (Пс. 140:3).