Інколи страх без дозволу заповзає мені в душу. Через уяву починає малювати картину цілковитої безнадії. Позбавляє спокою і концентрації. Але чого саме я боюсь? Я турбуюсь про благополуччя моєї родини і здоров’я дорогих мені людей. Я панікую, якщо втрачаю роботу або руйнуються з кимось стосунки. Страхи змушують мене зазирати у своє серце, і я бачу, що в деяких сферах мені важко довіряти Богу.
Коли всі ці страхи й неспокої крають наше серце, дуже корисно читати молитву Давида: “Шукав я був Господа, і Він озвався до мене, і від усіх небезпек мене визволив” (Пс. 33:5). Коли Бог визволяє нас із полону наших страхів? Коли “приглядаємося до Нього” (Пс. 33:6). Коли ми зосереджені на Ньому, наші страхи щезають. Давид також нагадує нам про інший вид страху – не той, що паралізує, а що є проявом пошани й благоговіння перед Тим, Хто з нами перебуває і від нещасть визволяє (Пс. 33:8). В Ньому знаходимо притулок, тому що Він ласкавий (Пс. 33:9).
Благоговіння й розуміння Божої доброти допомагають бачити наші страхи у правильній перспективі. Коли ми згадуємо, Хто є Бог, і як сильно Він любить нас, напруженість спадає і ми відчуваємо Його мир. “Ті, що бояться Його, недостатку не мають!” – резюмує Давид (Пс. 33:10). Як важливо розуміти, що страх Господній звільняє від усіх інших страхів!
