Я сиджу у садку нашої домівки, і до мене доносяться звуки хвали й поклоніння. Повітря сповнене звуків Фарсі – однієї з іранських мов. Наша церква в Лондоні – це динамічна іранська община. Нам буває навіть соромно за себе, коли ми бачимо палку віру цих віруючих, їхню щиру любов до Христа. Або коли чуємо розповіді про жорсткі переслідування – наприклад, про мученицьку смерть брата старшого пастора однієї з церков в Ірані. Ці вірні християни йдуть по слідах Стефана, першого християнського мученика.

Стефан чинив у Єрусалимі “великі знамена та чуда” (Дії 6:8). Його схопили й привели на суд у синедріон. Стефан сказав емоційну промову, але присутні замість розкаяння “запалилися гнівом у серцях своїх і скреготали зубами на нього” (Дії 7:54). Зрештою вони потягли Стефана за місто й забили його каменями.

Історії про Стефана та сучасних мучеників нагадують нам, що Христове свідоцтво люди можуть сприймати дуже вороже. Якщо ми з вами самі ніколи не зазнавали переслідувань за віру, давайте хоча б молитись за тих християн по всьому світі, хто наразі страждають. Молімося й про те, що якщо нам самим прийдеться проходити крізь вогняні випробовування, щоб Бог дав нам сили залишитися вірними Тому, Хто так багато постраждав заради нас.