Мене завжди вражає урочиста простота зміни варти біля монумента невідомим воїнам на Арлінгтонському цвинтарі. Це постановочне дійство призначене для вшанування всіх тих воїнів, імена яких відомі лише Богу. Варта синхронно рухається твердим розміреним кроком, навіть коли немає відвідувачів. Це дуже особливий момент. Він відбувається щогодини, щодня, навіть у найжахливішу погоду.

У вересні 2003 року, коли до Вашингтона наближався ураган “Ізабелла” , вартовим сказали, що в найнебезпечніший момент їм дозволено сховатись де-небудь. Але вартові відмовились ховатись, і це майже нікого не здивувало! Вони самовіддано стояли на посту, вшановуючи пам’ять своїх полеглих товаришів.

Я щиро вважаю, що в основі вчення Ісуса Христа, що записане в Євангелії від Матвія 6:1-6, лежить бажання Бога, щоб ми жили для Бога з самовідданим посвяченням. Біблія закликає робити добрі вчинки й жити свято, але це має бути акт поклоніння й послуху, а не акторська гра з метою самозвеличення (Мт. 6:2). Апостол Павло теж вказує на важливість такої цілковитої посвяти Богу, коли вмовляє нас віддавати наші тіла “на жертву живу” (Рим. 12:1).

Нехай же наше приватне й публічне життя відображає щире посвячення й непохитну відданість Тобі, Господи.