Термін закінчення роботи тиснув на мене, але ранкова суперечка з чоловіком заполонила всі мої думки. Я мовчки дивилась на курсор, що блимав на моніторі. Пальці нерухомо лежали на клавіатурі. “Він теж був неправий, Господи!”
Коли екран комп’ютера погас, моє обличчя похмурнішало. Мої духовні проблеми, яких я не помічала, створили напруженість у моїх стосунках з Богом і чоловіком. Я взяла мобільний телефон і, перемігши свою гордість, попросила у чоловіка пробачення. Відчуваючи внутрішнє полегшення від примирення – і від того, що мій чоловік теж вибачився, – я подякувала Богу і завершила свою працю вчасно.
Ізраїльтяни теж пережили біль гріха і радість відновлення стосунків із Богом. Ісус Навин попередив Божий народ, щоб після захоплення Єрихону ніхто не займався грабежем (Єг. 6:18). Але Ахан взяв дещо з добичі й закопав це під своїм наметом (Єг. 7:1, 21). Лише після того, як гріх було викрито й покарано (Єг. 7:4-12), нація змогла примиритись з Богом (Єг. 7:4-12).
Подібно Ахану, ми не завжди цілком усвідомлюємо, як “закляте в нашому наметі” відвертає наші серця від Бога і руйнівним чином впливає на оточуючих людей. Визнання ж Ісуса Господом, сповідання свого гріха й жадання прощення дарують необхідний фундамент для здорових і глибоких стосунків як з Богом, так і з іншими людьми.
