Коли я була ще підлітком, моя мама вчила мене важливості ведення щоденника. Це допомагало бачити загальну картину й перспективу. Коли я сумнівалась або не знала, як впоратись зі страхітливою реальністю дорослого життя, то записувала на папері головні моменти, факти або можливий алгоритм дій з найбільш вірогідним результатом. Коли я “виливала” свої емоції у щоденнику, це допомагало мені зупинитись і подивитись на ту чи іншу проблему з деякої відстані, не піддаючись занадто емоціям.

Наші молитви – коли ми відкриваємо своє серце Богу – також допомагають нам отримувати Його бачення й силу. Саме це зробив цар Єзекія, отримавши принизливого листа від дуже грізного, могутнього супротивника. Ассирійці, що перемогли вже багато націй, погрожували зруйнувати і Єрусалим. Тому Єзекія розгорнув цього листа перед Господом і почав благати в молитві, щоб Він врятував Свій народ, і щоб завдяки цьому світ визнав, що Він – “Господь, Бог єдиний!” (2 Цар. 19:19).

Коли нас спіткають ситуації, які сповняють відчуттям, що для вирішення певної проблеми ми не маємо достатньо ресурсів, давайте наслідувати приклад царя Єзекії: відразу бігти до Господа. Будемо приносити свої проблеми Господу з вірою, що Він скерує наші кроки й заспокоїть наші стривожені серця.