Я зустрічалася з Мері щовівторка, коли відвідувала місце, в якому живуть колишні в’язні-жінки, які потребують адаптації в суспільстві. Моє життя дуже відрізнялось від життя Мері: я не сиділа за гратами, не була наркозалежною, не знала що таке тривала розлука з сином. Можна сказати, що вона відщепенка.

Онисим, як і Мері, знав, що таке жити на периферії суспільства. Будучи рабом, він завдав якоїсь шкоди своєму пану, який був християнином, – за що й опинився у в’язниці. Знаходячись там, він познайомився з апостолом Павлом і увірував у Христа (Филим. 1:10). Але він залишався рабом Филимона, хоча й був тепер новою, зміненою людиною. Тому Павло відіслав Онисима знов до Филимона з листом, в якому наполегливо просив прийняти Онисима “вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого” (Филим. 1:16).

У Филимона тепер був вибір: або ставитись до Онисима як до раба, або зустріти його як брата в Христі. Мені теж потрібно було зробити вибір. Ставитись до Мері як до колишнього в’язня, що лікується від наркотичної залежності, або як до жінки, чиє життя змінюється силою Христа? Мері була моєю сестрою в Господі, і ми мали привілей разом звершувати подорож віри.

Дуже легко відділитись від інших мурами. Але Євангеліє Христа руйнує ці бар’єри й навіки змінює наше життя та наші стосунки.