Всесвітньо відомий віолончеліст Джошуа Белл дуже незвичним способом керує камерним оркестром Академії Святого Мартіна, що складається із 44 музикантів. Замість того, щоб розмахувати диригентською паличкою, він керує оркестром за допомогою своєї скрипки роботи Страдиварі. Під час інтерв’ю для радіо у штаті Колорадо він сказав: “Навіть коли я граю, я можу робити всі необхідні вказівки, посилати потрібні сигнали, які лише вони, музиканти, можуть зрозуміти. Вони знають значення кожного маленького нахилу моєї скрипки, кожного малопомітного підняття моєї брови й отримують інформацію, споглядаючи, як саме я рухаю смичком. Вони розуміють, якого звуку я чекаю від оркестру”.

Як музиканти не зводять очей із Джошуа Белла, так і ми маємо не зводити погляду з нашого Господа Ісуса Христа. Автор Послання до євреїв, згадавши багатьох героїв віри (Євр. 11), каже далі: “Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри” (Євр. 12:1-2).

Ісус пообіцяв: “Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!” (Мт. 28:20). Тому маємо чудовий привілей: пильно дивитись на Господа, коли Він керує музикою нашого життя.