Після того як мені з дружиною пощастило відвідати Лувр, музей в Парижі, я подзвонив своїй 11-річній онуці Едді. Коли я згадав про знамениту картину Леонардо да Вічні “Мона Ліза” , вона відразу ж запитала: “Вона посміхається?”
Це неабияке питання стосовно цього полотна, чи не так? Проминуло вже 600 років з того моменту, як Леонардо зобразив олійними фарбами цю жінку, але ми й досі не знаємо, посміхалась вона чи ні. Нас захоплює красота цієї картини, але ми невпевнені, що криється за цією посмішкою.
Посмішка − головна інтрига цього полотна, але чи посмішка взагалі має яке-небудь значення? Чи Біблія щось каже про неї? По справі, це слово зустрічається у Святому Письмі менше п’яти разів. І немає жодного натяку на те, що це є заповідь чи веління. Однак Біблія часто вказує на такий стан, який неможливий без посмішки. Йдеться про радість. Майже 250 разів Святе Письмо говорить про радість: “Співом своїм я прославлю Його!”, – вигукує Давид, розважаючи над ділами Господа (Пс. 27:7). Ми теж маємо “співати з радістю” Богу (Пс. 32:1). Божі заповіді – то “радість серця” (Пс. 118:111), і “радісні ми”, бо “велике вчинив Господь з нами” (Пс. 125:3).
Дійсно, коли ми радіємо всьому тому, що Бог вчинив для нас, на нашому обличчі не може не з’являтись посмішка.
