Декілька років тому у нашій місцевості вдарили сильні морози. Два тижні поспіль зовнішній термометр показував температуру нижчу за 20 градусів морозу.
Одного такого холодного ранку звуки щебетання пташок перервали тишу ночі. Десятки, якщо не сотні, виспівували на різні голоси. Якщо б я не знав справжньої причини, то подумав би, що ці маленькі творіння кличуть до свого Творця, благаючи дати їм тепло!
Орнітологи говорять, що велику кількість пташиних пісень, які ми чуємо наприкінці зими вранці, виспівують самці, намагаючись привернути до себе самок та стверджуючи, що ця територія належить їм. Їх щебетання нагадало мені про те, що Бог гарно налаштував Своє творіння для підтримки та активного розвитку життя, тому що Він – Бог життя.
Псалом, в якому автор дивується процвітанню Божої землі, починається так: “Благослови, душе моя, Господа!” (Пс. 104:1). Далі псалміст пише: “Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок” (Пс. 104:12).
Починаючи від співу та гніздування пташок до безмежного океану, в якому “повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика” (Пс. 104:25), ми бачимо причини славити Творця за те, наскільки мудро Він все створив, щоб запевнити нас, що все життя процвітає.
