Одного вечора, багато років тому, після звершення вечірньої молитви з нашою дворічною донькою моя дружина була здивована питанням: “Мамо, а де Ісус?”
Луан відповіла: “Ісус на небі, і Він скрізь посеред нас. І Він може бути в твоєму серці, якщо ти запросиш Його туди увійти”.
− Я хочу, щоб Ісус був у моєму серці.
− Колись ти зможеш Його попросити про це.
− А я хочу, щоб Він був у моєму серці зараз.
Наша маленька дівчинка сказала: “Ісусе, будь ласка, увійди в моє серце і будь там”. З того часу розпочалася її подорож віри з Господом.
Коли учні запитали Ісуса про те, хто найбільший у Царстві Небеснім, то Він покликав маленьке дитя, поставив його серед них і сказав: “Коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, – не ввійдете в Царство Небесне… І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене” (Мт. 18:1-5).
Очима Ісуса ми можемо бачити дитину, сповнену довіри, і це є прикладом віри. Господь велить нам приймати всіх, хто відкриває свої серця для Нього. “Пустіть діток, − сказав Ісус, − і не бороніть їм приходити до Мене, − бо Царство Небесне належить таким” (Мт. 19:14).
