Деякі з нас схильні бачити в цьому світі лише погане. Але Джонс Девіт, відомий фотограф із Національного Географічного Товариства , використовує свою професію, щоб показати все прекрасне, що є у світі. Він довго споглядає і чекає на той момент, коли об’єктив раптово впіймає чудо, яке раніше не помічали. Джонс використовує фотоапарат, щоб знайти красу в обличчях звичних людей та в природі.
Якщо у когось і була причина зосередитися лише на поганому, так це у Йова. Він не лише втратив усе, що дарувало йому радість, але й став об’єктом звинувачень з боку своїх друзів. Усі троє дошкуляли йому своїми словами, бо вважали, що він відмовляється визнати якісь свої приховані гріхи, через які й страждає. Коли ж Йов звертався до небес, здавалося, що Бог залишався байдужим до його зойку.
Нарешті Бог промовив до Йова із хаосу вихору й темряви бурі. Він запропонував йому розглянути деякі чудеса природи, які відображають мудрість і силу, які незрівнянно переважають силу й мудрість Йова (Йов 38:2-4).
Чи ми потребуємо, щоб Бог і нас запросив це зробити? Як щодо тих звичних для нас речей, як повадки собак або котів, тремтіння листків, шепіт трави? Чи може фотоспалах або поворот об’єктива відкрити для вас навіть серед болю серце й розум Творця, Який завжди був і є поруч із нами й дбає про нас?
