Під час Уельського пробудження на початку 20 століття біблійний вчитель та автор Кампбелл Морган описував те, що відбувалося на його очах. Він вірив, що присутність Святого Духа породжувала “великі хвилі духовного співу”. Музика викликала в людей бажання молитись, сповідуватись і спонтанно співати. Якщо когось охоплювали надмірні емоції, або якщо хтось занадто довго молився чи говорив недоречності, хтось інший починав тихенько співати і до нього поступово приєднувалися інші. Загальний спів набирав гучності, аж поки не заглушав усі інші звуки.

Таке духовне оновлення через спів, що його зобразив Морган, має свою біблійну історію. Музика відіграє у Писанні значну роль. Її використовували для святкування перемог (Вих. 15:1-21), для поклоніння в момент посвячення храму (2 Хр. 5:12-14) і як елемент військової стратегії (2 Хр. 20:21-23). Всередині Біблії знаходиться Книга Псалмів (Пс. 1−150). А в новозавітному листі Павла знаходимо таке зображення життя в дусі: “Розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними” (Еф. 5:19).

У конфліктах, поклонінні та в усіх сферах життя музика віри може об’єднувати наші голоси. В старих та нових гармоніях ми знову й знову духовно оновлюємося – не зовнішньою силою та могутністю, але Духом Божим та співом нашому Богу.