Місяць: Лютий 2019

Велика новина!

Газетна стаття була короткою, але зворушливою. Після проходження християнських занять з укріплення сімейних стосунків група ув’язнених отримала рідкісний дозвіл на зустріч зі своїми сім’ями у відкритому режимі. Деякі не бачилися з дітьми багато років. Замість того щоб спілкуватися через скляну перегородку, вони могли обіймати своїх коханих. Люди не стримували сліз, коли стосунки між членами сімей відновлювались і починали зцілюватись рани.

З вуст дітей

Побачивши, як десятирічна Віола використовує гілку в якості “мікрофона”, копіюючи проповідника, Мішель вирішила надати їй можливість сказати слово під час євангелізації в одному селі. Віола погодилась. Мішель, місіонерка у Південному Судані, писала потім: “...Маленька, нікому не потрібна дівчинка, тепер стояла перед юрбою з владою доньки Царя над царями, могутньо звіщаючи реальність Божого Царства. Половина натовпу вийшла вперед, щоб прийняти в своє серце Ісуса Христа” (Мішель Перрі, “Любов має обличчя” ).

Хибна інформація

Під час нещодавньої поїздки до Нью-Йорка ми з дружиною вирішили, незважаючи на сніжний вечір, замовити таксі й відвідати кубинський ресторан за 5 кілометрів від готелю. Коли я продивлявся інформацію про послуги таксі, в мене аж перехопило подих від ціни за таку коротку поїздку, – 1547 доларів. Оговтавшись від шоку, я побачив, що помилково вказав не адресу готелю, а свою домашню. А це – сотні кілометрів!

Атмосфера“Фіки”

Місцева кав’ярня неподалік від мого дому називається “Фіка” . Це шведське слово означає “перерву з кавою та тістечком в компанії рідних, друзів або співробітників”. Я не шведка, але атмосфера “Фіки” нагадує той момент в житті Ісуса Христа, який мені подобається найбільше: Його практика відпочивати з друзями за ламанням та споживанням хліба.

Тихе благоговіння

Моє життя часто нагадує шалені перегони. Я спішу від однієї роботи до іншої; відповідаю на телефонні дзвінки і викреслюю “зроблене” з мого, здається, безкінечного списку справ. Якось у неділю, виснажена, я просто впала в гамак, що стоїть на нашому подвір’ї. Мій телефон був у будинку – там знаходився чоловік з дітьми. Я планувала полежати буквально хвилинку-дві, але в нічим не стривоженій тиші я почала помічати речі, що налаштовували мене не поспішати звідти. Я прислухалась до того, як тихо поскрипує мій гамак, як дзижчить зовсім поруч бджола на лаванді. Махаючи крилами, пролетіла пташка. У голубому небі повільно пливли хмари.

Наша роль у Божій історії

Одного разу Ернеста Хемінгуея запитали, чи міг би він скласти зворушливе оповідання лише з п’яти слів. У відповідь він написав наступне: “Оголошення: продаються дитячі черевички – неношені”. Це коротке оповідання надихає нас самим додати пропущені деталі. Чи йдеться про багату дитину, якій непотрібні черевички? Або, можливо, йдеться про трагічну втрату, і хтось потребує Божої любові та втіхи?

Він тримає нас за руку

У неділю в церкві маленька дівчинка повільно пробиралася сходами вниз з таким милим, незалежним і хоробрим виглядом. Ця дитина, якій на вигляд було не більше двох років, долала сходинку за сходинкою, рухаючись до нижнього поверху. Дістатись до цього місця було її місією, і вона з нею впоралась. Я усміхався, дивлячись на сміливість маленької дівчинки. Дитина не боялася, бо знала, що око турботливої матері постійно пильнує її, і вона у будь-яку мить може з любов’ю протягнути руку допомоги. Це була чудова ілюстрація готовності Бога завжди допомогти Своїм дітям, що долають тернистий життєвий шлях.