Наші автори

Переглянути усе
Leslie Koh

Леслі Ко

Леслі Ко народився і виріс у Сингапурі. До того, як приєднатися до команди “Хліб Наш Насущний”, він 15 років пропрацював у новинному відділку (завжди сповненому кипучою діяльністю) місцевої газети Стрейтс Тайм. Для Леслі ці зміни стали великою винагородою, тому що це був перехід від “негативних новин” до “позитивних новин”. Він і тепер вважає, що ніщо так не торкається людських сердець, як добра, захоплююча історія. Леслі полюбляє подорожувати, бігати, редагувати й писати.

Статті Леслі Ко

Скористатися можливістю

“Яке марнування часу!” – подумала Харлі. Її страховий агент наполягала на повторній зустрічі. Харлі знала, що це буде чергова надокучлива реклама послуг, втім вона вирішила скористатися можливістю, аби розповісти про свою віру.

Єдність в поділі

Опинившись в одному проєкті зі своїм колегою Тімом, Елвін зіткнувся з великою проблемою: вони по-різному дивилися на виконання цього завдання. Хоча вони з повагою ставилися до поглядів один одного, їхні підходи були настільки різними, що конфлікт здавався неминучим. З метою недопущення конфлікту вони вирішили поговорити про свої розбіжності зі своїм керівником, який, у свою чергу, призначив їх до різних команд. Це виявилося мудрим рішенням. Того дня Елвін засвоїв важливий урок: бути єдиними не обов’язково означає все робити разом.

Де ж Бог?

Лела помирала від раку, і її чоловік Тімоті не міг зрозуміти, чому люблячий Бог допустив його дружині так страждати. Вона вірно Йому служила, будучи біблійним вчителем і наставником для багатьох людей. “Чому Ти це допустив?” – питав Тімоті, втім все одно залишався вірним Богу.

Порушені плани

Плани Джейн стати логопедом змінилися після того, як під час інтернатури виявилося, що ця робота занадто емоційно складна для неї. Потім Джейн отримала можливість писати статті для журналу. Вона ніколи не уявляла себе письменницею, однак роками пізніше стала підтримувати бідні родини саме своїм письмом. “Озираючись назад, я розумію, чому Бог змінив мої плани, – каже Джейн. – У Нього був кращий план для мене”.

Розділені в любові

Громадське обговорення спірного закону в Сінгапурі розділило віруючих на два табори. Дехто з них називав інших “недалекими” або звинувачував їх у компрометуванні віри.

Прекрасні для Бога

Коли Деніс почала зустрічатися зі своїм хлопцем, вона намагалася зберігати струнку фігуру і стильно одягатися, вважаючи, що буде більш привабливою для нього. Усе це радили жіночі журнали. Пізніше вона дізналася, що він насправді думав: “Я тебе любив так само, коли ти була повнішою і не турбувалася про те, у що ти вдягнена”.

Коли все втрачено

За якихось шість місяців життя Джеральда повністю зруйнувалося. Економічна криза знищила бізнес і багатство, а трагічна аварія забрала життя його сина. Приголомшена трагедією, його мати померла від серцевого нападу, а дружина впала в депресію. Його дві юні доньки залишалися невтішними. Усе, що він міг зробити – це сказати словами псалмоспівця: “Боже мій, Боже мій, – нащо мене Ти покинув?” (Пс. 21:2).

Ти тут?

Майкл бажав, аби його смертельно хвора дружина відчула мир, який він отримав через стосунки з Богом. Він говорив їй про віру, однак вона була байдужа. Одного дня, оглядаючи місцевий книжковий магазин, його увагу привернула книга під назвою “Боже, Ти тут?” Не знаючи, як відреагує на книгу дружина, він декілька разів заходив і виходив із магазину, а потім все-таки купив її. На подив, дружині книга сподобалася.

Сенс болю?

Коли Сю Фен дізналась, що в неї відмовили нирки і решту життя вона потребуватиме діалізу, була спокуса здатися. Вона багато років є віруючою, але тепер, стара й самотня, не бачила сенсу жити далі. Проте друзі переконали її не здаватися – користуватися діалізом з вірою у Божу поміч.

Велика новина!

Газетна стаття була короткою, але зворушливою. Після проходження християнських занять з укріплення сімейних стосунків група ув’язнених отримала рідкісний дозвіл на зустріч зі своїми сім’ями у відкритому режимі. Деякі не бачилися з дітьми багато років. Замість того щоб спілкуватися через скляну перегородку, вони могли обіймати своїх коханих. Люди не стримували сліз, коли стосунки між членами сімей відновлювались і починали зцілюватись рани.

Створені на добрі діла

Коли незнайомець міцної статури раптово попрямував до нас, ми з дружиною перелякалися. Під час поїздки за кордон з нами постійно траплялись якісь неприємності – кілька разів на нас кричали, ошукували й вимагали грошей. Яка халепа нас спіткає цього разу? На наш подив, чоловік лише хотів розповісти, де найкращий вид на місто. Потім вручив нам плитку шоколаду, посміхнувся й пішов собі. Такий жест ввічливості забезпечив нам гарний настрій на цілий день і викликав у нас почуття подяки до цього незнайомця і до Бога, Який так чудесно підбадьорив нас.

Коли Бог каже “ні”

У вісімнадцять років мене забрали в армію, як і всіх молодих жителів Сінгапуру. Я щиро молився, щоб мені дісталось неважке місце – можливо, водія чи секретаря. Я не був фізично міцним, тому сподівався уникнути всіх випробувань бойової підготовки. Але коли одного вечора я читав Біблію, мені кинувся в очі один вірш: “Досить тобі Моєї благодаті…” (2 Кор. 12:9).

Любов матері

Коли Сью була ще маленькою дівчинкою, її батьки розлучилися. Через запеклі тяжби вона зрештою опинилася в дитячому будинку. Старші діти зачіпали її, і вона почувалася дуже самотньою. Мати провідувала її лише раз у місяць, а батька дівчинка практично не бачила. Тільки через багато років мати розповіла Сью, що хоча правила дитбудинку забороняли їй відвідувати її частіше, вона кожного дня стояла за парканом, сподіваючись хоча б мигцем побачити свою доньку. “Інколи я просто хотіла побачити, що ти граєшся у садку і що з тобою все гаразд”.

Не припиняй будівництво!

Коли у Симона на роботі появилась можливість зайняти більш відповідальну посаду, він був упевнений, що Сам Бог подарував йому цей шанс. Помолившись і порадившись з іншими, він зрештою вирішив взятися за цю справу. Все, здавалося, сприяло цьому – навіть бос підтримував його рішення. Але деякі колеги були проти його підвищення і чинили саботаж. Тоді у Симона з’явилися сумніви: чи варто продовжувати цю справу?

Завжди прийняті

Енджі докладала всіх зусиль, щоб не відставати у навчанні, але через кілька років її перевели з елітної початкової школи у звичайну.