Газетна стаття була короткою, але зворушливою. Після проходження християнських занять з укріплення сімейних стосунків група ув’язнених отримала рідкісний дозвіл на зустріч зі своїми сім’ями у відкритому режимі. Деякі не бачилися з дітьми багато років. Замість того щоб спілкуватися через скляну перегородку, вони могли обіймати своїх коханих. Люди не стримували сліз, коли стосунки між членами сімей відновлювались і починали зцілюватись рани.

Для більшості читачів це була просто історія. Але для тих сімей обійми були подією, що змінює життя, початком прощення й примирення.

Боже прощення гріхів та запропоноване Ним примирення, що стало можливим через Божого Сина, – це не просто факт християнської віри. Згадана вище стаття про примирення членів сімей нагадує нам, що Христова жертва є великою новиною не тільки для світу, але й особисто для тебе і для мене.

Саме цієї новини ми відчайдушно потребуємо, коли приголомшені почуттям провини за щось скоєне в минулому. Саме тоді факт Божої нескінченної милості стає для нас особистою новиною: адже завдяки смерті Ісуса ми можемо приходити до Небесного Отця омитими, “білішими від снігу” (Пс. 51:7). В такі хвилини ми розуміємо, що не заслуговуємо на Божу милість, і можемо покладатися лише на одне: на Божу незмінну любов та співчуття (в. 3).