Наші автори

Переглянути усе
Winn Collier

Уїнн Коллієр

Домівка Уїнна знаходиться в місті Шарлотсвіль, що у штаті Вірджинія. Там він живе зі своєю дружиною Міскою та двома синами. Уїнн цінує дружбу, любить каву, інтелектуальні фільми і книжки, які гідні того, щоб їх читати. А ще любить гори, нестандартні питання і прогулянки лісом. Уїнн не любить будь-якого лукавства, страху та кривди. А ще йому не подобається, що він не живе десь поблизу коктейль-кафе компанії “Пленіт Смузі”. Уїнн пише статті для журналів і є автором кількох книжок: “Невтомна віра: триматись Бога, Якого не бачиш”, “Дозволь Богу: життєзмінна мудрість Франсуа Фенелона”, “Свята цікавість: провокаційні питання Ісуса” і художній бестселер “Люби велике – і все буде добре: листи до церкви маленького міста”. Уїнн є пастором церкви у Шарлотсвілі.

Статті Уїнн Коллієр

Відкрите, щедре серце

Коли старий автомобіль Вікі зламався і більше не підлягав ремонту, вона почала збирати кошти на іншу машину. Одного дня Кріс, частий відвідувач ресторану, в якому працює Вікі, почув про її потребу в автомобілі. “Почуте не виходило в мене з голови, – сказав Кріс. – Я мав щось зробити”. Отже, він придбав машину свого сина (той щойно виставив її на продаж), вимив її і передав Вікі ключі. Дівчина була шокована. “Хто… це зробив?” – питала вона з подивом і вдячністю.

Повернення додому

На медовий місяць Уолтеру Діксону виділили всього п’ять днів, після чого відправили на Корейську війну. Менше ніж через рік військові знайшли на полі бою мундир Діксона, в кишенях якого були листи від дружини. Військові чиновники повідомили молодій дружині, що її чоловік загинув у бою. Насправді Діксон був живий і наступні 2,5 роки провів у полоні. Увесь цей час він міркував, як повернутися додому. Діксон п’ять разів намагався втекти, однак невдало. Нарешті його звільнили. Можете уявити, який шок справило його повернення!

Бог нас тримає

У 2018 році південноафриканцю Фреді Блому виповнилося 114 років. Він визнаний найстарішою людиною у світі. Народившись у 1904 році, коли брати Райт спорудили літак Флайєр-2, він пережив дві Світові війни, апартеїд і Велику депресію. На запитання про секрет його довголіття Блом лише знизує плечима. Він, як і багато інших людей, не завжди дотримувався здорового способу життя і харчування. Блом так пояснює своє дивовижне здоров’я: “Є лише одна причина – це Бог. У Ньому вся сила… Він мене підтримує”.

Страждаючи разом

У 2013 році помер сімдесятирічний Джеймс МакКоннелл, ветеран Королівської морської піхоти Великобританії. У МакКоннелла не було родини, і співробітники будинку для літніх людей побоювалися, що на його похорон ніхто не прийде. Особа, яка мала звершувати поховальну службу, написала у Facebook : “Трагічно, якщо звичайна людина має залишити цей світ, і немає нікого, хто б його оплакав. Але цей чоловік незвичайний, він – член сім’ї... Якщо ви можете прибути на похорон, аби вшанувати колишнього побратима по зброї, тоді, будь ласка, постарайтеся бути тут”. На похорон прибули двісті морських піхотинців!

Війні кінець! Це правда!

Протягом 29-ти років після закінчення Другої світової війни Хіроо Онода переховувався у джунглях, відмовляючись повірити у капітуляцію своєї країни. Японське військове командування відправило Онода разом з іншими військовими до віддаленого філіппінського острова Лубанг шпигувати за союзними військами. Тривалий час після підписання мирного договору і припинення ворожнечі Онода все одно залишався у дикій місцевості. В 1974 році військовий командувач відправився на пошуки Онода, аби переконати його у закінченні війни.

Всеохоплююча благодать

Голосовий пристрій Amazon Alexa має цікаву функцію. Що б ви не попросили його зробити, яку б інформацію не запитали, одна проста фраза “Зітри все, що я сьогодні сказав” видаляє все начисто, немов цього ніколи не було. Шкода, що наше життя не має такої функції. Інакше ми могли б дати лише команду, і зникло б усе – кожне погане слово, кожний ганебний вчинок, кожна мить, яку ми бажаємо забути.

Воістину смиренний, воістину великий

Коли Американська революція завершилася неочікуваною капітуляцією Англії, багато політиків та військових хотіли зробити новим монархом генерала Джорджа Вашингтона. Світ слідкував, чи залишиться Вашингтон вірним своїм ідеалам свободи, в той час як він міг отримати абсолютну владу. Однак англійський король Георг ІІІ був переконаний, якщо Вашингтон не піддасться жазі до влади і повернеться до свого землеволодіння у Віргінії, він стане “найвеличнішою людиною у світі”. Король розумів, що велич, проявлена через спротив спокусі владою, є ознакою справжньої шляхетності та значущості.

Неможливе прощення

Серед залишків концентраційного табору Равенсбрюк, в якому нацисти знищили приблизно 50 000 жінок, визволителі знайшли клаптик паперу з написаною на ньому молитвою: “О, Господи, пам’ятай не лише доброзичливих чоловіків та жінок, але і злих. Втім пам’ятай не страждання, яких вони нам завдали. Пам’ятай плоди, які ми принесли через ці страждання: нашу дружбу, вірність, покірність, мужність, великодушність, велич серця, отриману завдяки пережитому. І коли вони прийдуть на суд, нехай усі наші плоди стануть для них прощенням”.

Через води

Фільм “Вільний штат Джонса” розповідає про громадянську війну в США. У центрі сюжету – історія Ньютона Найта та кількох дезертирів-конфедератів, а також рабів, які допомагали Армії Союзу, а потім протистояли рабовласникам. Багато хто вважає Найта героєм, однак перед тим, як ним стати, двоє рабів врятували йому життя після дезертирства. Вони віднесли його в безлюдну болотисту місцевість і лікували рану на нозі, яку він отримав, тікаючи від війська Конфедерації. Якби вони його залишили, він би помер.

Наші потаємні бажання

В молодості Дункан боявся бідності, тому з двадцяти років почав амбіційно будувати своє майбутнє. Підіймаючись по кар’єрній драбині у престижній компанії Силіконової долини, Дункан став дуже заможним. Він мав значну суму на банківському рахунку, розкішні спортивні машини і будинок в Каліфорнії вартістю в мільйон доларів. Він мав усе, що бажав, проте був нещасний. “Я почувався стурбованим і занепокоєним, – казав Дункан. – Багатство насправді може погіршити життя”. Купа грошей не забезпечила його дружбою чи радістю, а навпаки – часто лише додавала душевного болю.

Бачити спасіння

Останнє, що Соня вирішила зробити у 53 роки – це залишити свій бізнес, свою країну і приєднатися до групи біженців, які шукали притулку на чужині. Після того, як бандити вбили її племінника і намагалися примусити її 17-річного сина приєднатися до них, Соня відчула, що втеча була єдиним варіантом порятунку. “Я молилася Богу… що зроблю усе необхідне, – пояснила Соня. – Я зроблю будь-що, аби я та мій син не померли від голоду… Краще він буде страждати тут, ніж закінчить життя в мішку або в каналі”.

Звільнені з клітки

Під час прогулянок письменник Мартін Лерд часто зустрічав чоловіка з чотирма Керрі-блю-тер’єрами. Три собаки бігали всюди, а одна залишалася біля свого господаря, бігаючи маленькими кругами. Коли Лерд нарешті зупинився і запитав про цю дивну поведінку, господар пояснив, що це рятувальна собака, яка більшість свого життя провела зачиненою в клітці. Тер’єр продовжував бігати кругами, наче перебував у тісній клітці.

Направляймо дітей до Бога

Відвертий атеїст вважає, що батьки, які навчають дітей релігії так, наче це справді істина, діють аморально. Він навіть твердить, що батьки, які передають свою віру дітям, вчиняють над ними насилля. Попри крайність цих поглядів, я чую від батьків про їхні вагання сміливо вести дітей до віри. Хоча більшість із нас охоче сподіваються передати дітям свій погляд на політику, харчування або спорт, дехто чомусь по-іншому дивиться на переконання стосовно Бога.

Бог чекав

Коли Денісі Левертовій було лише дванадцять (задовго до того, як вона стала відомою поетесою), вона ризикнула надіслати частину своїх віршів великому поету Т. С. Еліоту і стала чекати на відповідь. На диво, Еліот надіслав дві сторінки власноруч написаного підбадьорення. У пролозі до своєї збірки “Потік і сапфір” Левертова пояснила, як у поемах “простежується її перехід від агностицизму до християнської віри”. Важливо зрозуміти, як одна з пізніших поем ( “Благовіщення” ) оповідає про підкорення Діви Марії Богу. Святий Дух не хотів приголомшити Марію. Він бажав, аби вона добровільно прийняла Дитя Христа, тому в центрі поеми вирізняються два слова: “Бог чекав”.

Благословення Отця

Нещодавно декілька людей з нашої церкви, у яких були погані стосунки з батьками, попросили мене благословити їх. У благословенні звучало прохання про прощення за образи, які батько міг завдати своїм дітям, очікуючи від них занадто багато, віддаляючись від них або не надаючи їм люблячу присутність і запевнення. У ньому також виголошувалось задоволення, захоплення і велика любов. Промовляючи благословення, я заплакав, усвідомивши, що й досі потребую цих слів, і що їх також дуже потребують мої діти.