У США вирувала Громадянська війна. 30 грудня 1862 року війська Союзу та Конфедерації розташували табори за сімсот ярдів один від одного на протилежних берегах річки Стоун у штаті Теннессі. Зігріваючись біля вогнищ, солдати Союзу взяли до рук скрипки та губні гармошки і почали грати “Янкі-дудл”. У відповідь солдати Конфедерації заграли “Діксі”. Примітно, що обидві сторони об’єдналися для фіналу, граючи в унісон “Дім, милий дім”. У темну ніч закляті вороги ділилися музикою; то були проблиски неуявного миру. Однак це перемир’я було недовгим. Наступного ранку вони відклали свої скрипки і взяли до рук гвинтівки, і 24 645 солдатів загинули.

Наші людські зусилля, спрямовані на встановлення миру, неминуче вичерпуються. Бойові дії припиняються в одному місці, щоб потім спалахнути в іншому. Один конфлікт в родині затихає, а через кілька місяців виникає нове непорозуміння. Святе Письмо говорить, що Бог – наш єдиний надійний миротворець. Ісус сказав: “Мир у Мені” (Ів. 16:33). Хоча ми беремо участь у Його миротворчій місії, саме Боже примирення та оновлення роблять можливим справжній мир.

Христос каже, що неможливо уникнути конфліктів. “Страждання зазнаєте в світі, – але будьте відважні: Я світ переміг” (в. 33). Хоча наші зусилля часто виявляються марними, люблячий Бог (в. 27) творить мир у цьому розділеному світі.