Сьорен Солкер роками фотографував шпаків та захоплююче видовище, коли сотні тисяч птахів плавно рухаються небом як єдине ціле. Спостерігати за цим дивом – все одно, що сидіти під вируючою хвилею або під масивним мазком пензля, що перетікає в калейдоскоп візерунків. У Данії це явище називають “чорне сонце” (це також назва приголомшливої книги з фотографіями Солкера). Найбільш вражаючим є те, як шпаки інстинктивно слідують за своїм найближчим товаришем, літаючи так близько, що якщо один з них пропустить такт, то це призведе до масової катастрофи. Однак шпаки використовують бурмотіння, щоб захистити один одного. Коли спускається яструб, ці крихітні створіння стають у щільний стрій і рухаються колективно, відбиваючись від хижака, який легко міг би їх схопити, якби вони були поодинці.

Разом краще, ніж поодинці. Еклезіяст каже: “Краще двом, як одному… і якби вони впали, підійме одне свого друга… Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде” (Екл. 4:9-11). На самоті ми можемо стати легкою здобиччю. Ми вразливі без утіхи та захисту з боку інших людей.

Втім з товаришами ми надаємо та отримуємо допомогу. Еклезіяст говорить: “А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, – і нитка потрійна не скоро пірветься” (в. 12). Разом краще під Божим керівництвом.