Сонце сходить на сході? Небо блакитне? Океан солоний? Атомна вага кобальту дорівнює 58,9? Останнє ви можете знати лише тоді, якщо дуже цікавитесь наукою або схильні заглиблюватися в деталі. Інші ж питання мають очевидну відповідь: “Так”. Подібні запитання зазвичай містять нотку сарказму. Іноді їх називають риторичними.
Якщо ми неуважні, нам може почутися певний сарказм в Ісусовім питанні до хворого в купальні Віфесда: “Хочеш бути здоровим?” (Ів. 5:6). Очікуваною відповіддю було б: “Ти глузуєш з мене?! Я тридцять вісім років чекав на допомогу!” Однак тут взагалі немає натяку на сарказм. Голос Ісуса Христа завжди сповнений співчуття і Його питання завжди ставляться задля нашого блага.
Господь Ісус знав про бажання чоловіка бути здоровим. Він також знав, що минуло ймовірно багато часу, відколи хтось запропонував йому допомогу. Однак спочатку Ісус Христос хотів відродити в чоловіка надію, яка вже охолола. Він зробив це, задавши очевидне питання, а потім сказав: “Уставай, візьми ложе своє – та й ходи!” І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив (в. 8-9). Ми також маємо ті сфери в житті, де надія зникла. Ісус Христос бачить нас і співчутливо закликає відродити надію і повірити в Нього.
