За якихось шість місяців життя Джеральда повністю зруйнувалося. Економічна криза знищила бізнес і багатство, а трагічна аварія забрала життя його сина. Приголомшена трагедією, його мати померла від серцевого нападу, а дружина впала в депресію. Його дві юні доньки залишалися невтішними. Усе, що він міг зробити – це сказати словами псалмоспівця: “Боже мій, Боже мій, – нащо мене Ти покинув?” (Пс. 21:2).
Джеральда тримала тільки надія, що Бог, Який повернув Ісуса до життя, колись врятує від болю його родину і дарує їм вічне життя радості. Це була надія, що Бог відповість на його відчайдушне благання про допомогу. Як псалмоспівець Давид, він вирішив довіряти Богу, незважаючи на страждання. Він тримався за надію, що Бог його визволить і врятує (Пс. 21:5-6).
Ця надія підтримала Джеральда. Роками пізніше, коли його питали про пережите, він міг лише сказати: “Я довіряю Богу”.
Господь винагородив Джеральда за цю довіру, давши йому втіху, силу і відвагу жити далі. Його родина поступово відновилася після кризи, і невдовзі у Джеральда народився перший онук. Тепер його моління є свідоцтвом Божої вірності. “Я більше не питаю, чому Бог мене покинув, бо Він мене благословив”.
Коли здається, що все втрачено, надія ще залишається.
