Коли Бенджамін Вест був хлопчиком, він спробував намалювати свою сестру, однак вийшла якась мазня. Проте мама, подивившись на це творіння, поцілувала його в голову і сказала: “Та це ж Саллі!” Пізніше він скаже, що саме цей поцілунок зробив із нього художника і великого американського живописця, яким він став. Підбадьорення є дієвим засобом!
Подібно до дитини, яка вчилася малювати, Павлу не надто довіряли на початку його служіння, проте Варнава підтвердив його покликання. Саме завдяки підтримці Варнави церква прийняла Савла, як віруючого (Дії 9:27). Варнава також підбадьорив молоду церкву в Антіохії, допомігши їй стати однією з найвпливовіших церков у книзі Дії Святих Апостолів (Дії 11:22-23). Завдяки підтримці Варнави і Павла Єрусалимська церква стала вважати язичників, які повірили, братами по вірі (Дії 15:19). Отже, історія ранньої церкви у багатьох проявах справді є історією підбадьорення.
Це має характеризувати і наші життя. Можливо, ми думаємо, що підбадьорення – це просто сказати комусь щось приємне. Якщо ми так вважаємо, ми не усвідомлюємо велику силу, яку має підбадьорення. Це один із засобів, за допомогою якого Бог формує наші власні життя і життя церкви.
Давайте подякуємо Богу за отримане нами підбадьорення і будемо намагатися передати його іншим.