Моя трирічна племінниця Дженна вживає вислів, який завжди розчулює моє серце. Коли їй щось подобається ( по-справжньому подобається), чи то пиріг з банановим кремом, чи то стрибання на батуті, чи то гра у фрізбі, вона вигукує: “Я люблю це усім світом!” (емоційно розмахуючи при цьому руками).
Я іноді думаю: “Коли я останній раз так сильно щось любила, нічого не приховуючи і без жодного страху?”
“Бог є любов”, – неодноразово писав Іван (1 Ів. 4:8, 16), можливо тому, що нам складно усвідомити, що найглибшою підвалиною дійсності є Божа любов, а не наш гнів, страх чи сором. Світ розділяє нас на табори на підставі наших найбільших страхів, і ми часто долучаємося до цього, ігноруючи або звинувачуючи голоси, які піддають сумніву наше улюблене бачення дійсності.
Втім попри зусилля обману і влади (вв. 5-6), істина Божої любові залишається світлом, яке сяє в темряві, спонукаючи нас пізнавати шлях смирення, довіри і любові (1 Ів. 1:7-9; 3:18). Яку б болісну правду не виявляло світло, ми знаємо, що Бог все одно буде нас любити (1 Ів. 4:10, 18; Рим. 8:1).
Якщо Дженна прихиляється до мене і шепоче: “Я люблю тебе усім світом! ”, я пошепки відповідаю: “Я люблю тебе , увесь світ!” І я вдячна за лагідне нагадування, що я кожну мить перебуваю в безмежній любові і благодаті.
