У давній байці “Хлопчик і фундук” розповідається, як хлопчик засовує руку в банку з горіхами та бере повну жменю. Однак його рука стає настільки великою, що застряє в банці. Не бажаючи втратити хоч щось зі свого скарбу, хлопчик починає плакати. Зрештою йому порадили залишити декілька горіхів, щоб витягнути з банки руку. Жадібність може бути суворим босом.

Мудрий вчитель в Книзі Еклезіястова ілюструє цю мораль, надаючи урок про руки і їхнє значення стосовно нас. Він порівнював і протиставляв ледачого з жадібним, коли написав: “Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло, – краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!” (Екл. 4:5-6). Хоч ледачі зволікають, допоки не занапащають себе, ті, хто прагне багатства, усвідомлюють, що їхні зусилля – “марнота… і даремна робота” (в. 8).

За словами вчителя, бажаний стан – це розслабитися від важкої праці жадібної хватки, щоб віднайти задоволення у тому, що нам по-справжньому належить. Те, що наше, залишатиметься завжди. Господь Ісус сказав: “Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?” (Мр. 8:36).