Нещодавно я зустрівся з групою друзів. Під час розмови з ними мені здавалося, що кожен із присутніх зазнавав великої битви. У двох із нас батьки були хворі на рак, у іншого дитина страждала від порушень травної системи. Ще один друг відчував хронічний біль, а іншому мали зробити серйозну операцію. Здавалося, що цього було забагато для невеликої групи людей віком від тридцяти до сорока років.
У 16-му розділі Першої книги Хронік розповідається про важливий момент в ізраїльській історії, коли ковчег завіту перенесли в Єрусалим. Друга книга Самуїла говорить, що це відбулося у мирний період між битвами (2 Сам. 7:1). Коли ковчег опинився на своєму місці, символізуючи Божу присутність, Давид заспівав разом із народом (1 Хр. 16:8-36). Увесь народ співав про Божу чудодійну силу, про виконання Ним обітниць і про Його захист в минулому (вв. 12-22). “Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!” (в. 11). Народ мав це робити, бо попереду було ще багато битв.
Шукайте Господа і Його силу. Шукайте Його лице. Непогана порада під час хвороби, сімейних труднощів та інших битв, яких ми зазнаємо. Ми не залишені на самоті. З нами Бог. Сильний Бог. Він піклувався про нас у минулому, Він буде це робити і надалі.
Бог допоможе нам усе пройти.
