Насунули низькі хмари, затьмаривши горизонт та обмеживши видимість усього до декількох сотень метрів. Здавалося, що час просто тягнувся, і це впливало на мій настрій. Однак опівдні хмари почали розходитися, і я побачив гору Пайкс Пік, символ нашого міста, який оточений з обох боків гірською грядою. На моєму обличчі засяяла усмішка. Я подумав, що на духовний стан може впливати навіть те, наскільки далеко ми бачимо. Також я згадав слова псалмоспівця: “Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога” (Пс. 120:1). Іноді нам просто треба подивитися трохи вище!

Псалмоспівець роздумував про те, звідки приходить йому допомога. Чи дійсно з гір, багато з яких були усіяні жертовниками язичницьким богам, і де часто ховалися розбійники? Чи, можливо, він дивився на гору Сіон, де стояв храм, і згадував Творця неба і землі, Який є його Богом (в. 2). Поклоняючись Богу, нам треба подивитися вгору. Нам треба звести очі вище своїх обставин, вище своїх труднощів і випробувань, вище пустих обіцянок від сучасних лжебогів. Тоді ми побачимо Творця всього видимого і невидимого, і Визволителя, Який кличе нас по імені. Він Той, Хто “стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки!” (Пс. 120:8).