Кожного нового ранку
У мого брата Пола в дитинстві діагностували важку форму епілепсії. У підлітковому віці його стан ще більше погіршився. Для нього та моїх батьків нічні години стали виснажливими, бо вночі приступи епілепсії могли тривати понад шість годин поспіль. Лікарі не могли знайти ліки, які б полегшили симптоми і зберігали його свідомим хоча б частину дня. Батьки благали в молитві: “Боже! О, Боже, допоможи нам!”
Ти більше не ти
Влітку 1859 року Шарль Блонден став першою людиною, яка по канату перейшла Ніагарський водоспад. Згодом він повторить це сотню разів. Одного разу він зробив це, несучи на спині свого менеджера Гаррі Колкорда. Перед цим Блонден сказав Колкорду: “Гаррі, дивись… ти більше не Колкорд, ти Блонден… Якщо я нахилюся, нахиляйся разом зі мною. Не намагайся балансувати самостійно. Якщо ти це зробиш, ми обидва помремо”.
Перед обличчям страху
Уоррен переїхав до маленького містечка, де мав стати пастором церкви. З появою перших успіхів у його пасторському служінні один з місцевих мешканців почав йому шкодити. Вигадавши історію про жахливі вчинки Уоррена, чоловік передав її до місцевої газети і навіть надрукував свої обвинувачення у вигляді брошур, аби розіслати їх мешканцям міста. Уоррен з дружиною почали наполегливо молитися. Якщо обману повірять, вони потраплять у скрутну ситуацію.
Бути людиною
“Містере Сінгермен, чому ви плачете?” – запитав дванадцятирічний Альберт, спостерігаючи за роботою майстра над дерев’яною коробкою.
Ніколи не самотні
“Є страждання, яке страшніше за бездомність, голод чи хворобу”, – написала Меггі Фергюсон у журналі “The Economist’s 1843”. Що саме вона мала на увазі? Самотність. Фергюсон описала зростаючий рівень самотності, незалежно від соціального та економічного статусу, надавши приклади того, що значить бути самотнім.
Увімкніть світло
Готуючись з чоловіком до переїзду в іншу частину країни, я хотіла зберегти зв’язок зі своїми дорослими синами. Я знайшла унікальний подарунок – лампи дружби, які завдяки бездротовому інтернету можна було увімкнути на відстані. Подарувавши ці лампи синам, я сказала, що вони будуть вмикатися тоді, коли я торкатимуся своєї лампи; цей дотик нагадуватиме їм про мою любов і постійні молитви. Попри велику відстань між нами, вони також могли вмикати світло в нашому домі. Безумовно, ніщо не замінить особистого спілкування, втім нас підбадьорювало усвідомлення, що нас люблять і за нас моляться кожного разу, як вмикається світло.
Спочатку було...
Мені здається, що я вірив у Бога завжди. Як і багато моїх однолітків, христосався на Великдень, не надаючи особливого сенсу словам “Христос воскрес”. Знав, що щиро віруючі ходять до храму і моляться Богу перед іконами, хоча сам туди я не ходив і не молився до ікон. Але віруючим себе вважав. Жив по совісті, чинив, як вважав справедливим зі своєї точки зору. Якщо щось робив врозріз совісті, то завжди це міг пояснити або сам себе виправдати.
Мабуть, моя перша усвідомлена молитва (крім тих, що Богу доводилося вислуховувати перед моїми екзаменами і т. д.) була перед вінчанням із моєю дружиною Тетяною.…
Як Ісус
У дитинстві майбутнього богослова Брюса Уера розчарував уривок з 1 Петра 2:21-23, який закликає нас уподібнюватися Ісусу Христу. Про своє дитяче обурення Уер написав у книзі “ Людина Ісус Христос ”. “Я вирішив, що це нечесно, особливо в контексті слів про необхідність іти слідами Того, Хто «не вчинив… гріха». Неймовірно… Я ніяк не міг зрозуміти, як Бог міг це вимагати від нас”.