Спочатку було…

Мені здається, що я вірив у Бога завжди. Як і багато моїх однолітків, христосався на Великдень, не надаючи особливого сенсу словам “Христос воскрес”. Знав, що щиро віруючі ходять до храму і моляться Богу перед іконами, хоча сам туди я не ходив і не молився до ікон. Але віруючим себе вважав. Жив по совісті, чинив, як вважав справедливим зі своєї точки зору. Якщо щось робив врозріз совісті, то завжди це міг пояснити або сам себе виправдати.

Мабуть, моя перша усвідомлена молитва (крім тих, що Богу доводилося вислуховувати перед моїми екзаменами і т. д.) була перед вінчанням із моєю дружиною Тетяною. Я тоді розумів, що це не просто традиція чи красивий ритуал, а що ця дія якось пов’язана з Богом, і саме в Нього я просив допомоги і мудрості для побудови сім’ї. На цьому відносини з Богом, не встигнувши початися, з мого боку закінчилися.

Коли наша сім’я морально дозріла до появи дитини, ми активізувалися в цьому напрямку. Але все йшло не так, як ми мріяли. У дружини були великі проблеми з виношуванням, лікарі ставили невтішні прогнози. З часом це вже стало не тільки медичною, а й психологічною проблемою. Дякую Богу, що Він нам послав тоді лікаря-акушера з дуже хорошим досвідом і знаннями. Тоді медицина допомогла виправити важливі аспекти здоров’я, але з дітонародженням довелося знову почекати.

Якось я лежав увечері в ліжку і розмірковував про нашу з дружиною проблему. Усвідомивши, що сподіватися на сили людей можна марно і довго, я переклав всю надію на Бога і помолився. Я просив Його про допомогу. Просив благословити нас дитиною, просив допомоги у виношуванні, в пологах. Покладаючи на Нього відповідальність за дитину, я пообіцяв, що якщо Він допоможе, то і я буду змінюватися згідно з Його бажанням (хоча, по суті, я і не знав, що пообіцяв). І поставив собі певну задачу в боротьбі з конкретним гріхом.

Буквально через пару тижнів Таня повідомила про затримку і, переживаючи, постійно відправляла мене за тестами. Я, зрозуміло, відмовлявся, кажучи: “Заспокойся, ти вагітна. Виміряй температуру і не витрачай гроші на тести” (тоді грошей ледве вистачало на їжу).

Я дійсно був спокійний і впевнений, що це Бог відповів. Лікарі, дізнавшись про вагітність, призначили звичні для нас крапельниці, уколи, пігулки… Але те, що раніше нас “лікувало”, довелося скасувати, так як від цього ставало тільки гірше. Таня під час цієї вагітності не тільки не лежала на збереженні, але й працювала до останніх днів вагітності. Вона навіть мужньо штовхала наш “Москвич”, коли той не хотів заводитись. Ось так змінюється ситуація, коли її контролює сам Творець! Пологи були важкими, болісними, як і говориться в третьому розділі книги Буття.

Коли народилась дитина, постало питання про її хрещення, і з’явилися супутні до нього запитання:

  • Що таке хрещення?
  • Для чого воно потрібне?
  • Яка відповідальність покладається на охрещених і на хресних?
  • В якому віці треба хреститися? І чому важливо хрестити дитину після 40 днів?
  • Яка різниця між хрещенням дитини і хрещенням дорослого?

З цими та іншими запитаннями я пішов у храм. Багато не буду писати, але розмова вийшла приблизно такою:

– Добрий день. Продайте, будь ласка, книгу про хрещення або розкажіть про цей обряд.

– Навіщо це тобі? – з непорозумінням мені відповіли в храмі.

Так, розчарувавшись у своїх пошуках відповідей від людей, в молитві я прийшов до вирішення дізнатися все від першоджерела і відкрив Біблію. Я раніше й уявити не міг, що Біблія – це книга, яку Бог залишив нам для того, щоб ми Його пізнали і слідували Його дорогами. Як виявилося, сам Бог хоче, щоб ми дізналися правду (Ів.17:3).

Я назавжди полюбив цю книгу і з головою занурився в неї. Тепер невпинно дякую Богу за такий подарунок! Що може бути краще? Сам Бог хоче, щоб я Його пізнавав! Пізнавав без зупинок, без відпочинку, пізнавав істину. Так у читанні Божого слова зміцнювалася моя віра.

Якось у неділю у своєму серці я чітко почув голос (це більше було схоже на думку): “А чи не з’їздити мені до церкви, в яку ходить моя сусідка Катя?” Усередині ж мене ще “висіло” невирішене питання про прийняття хрещення. Після проповіді пастор Сергій зробив оголошення про хрещення. Про що саме йшлося, я не зрозумів, але захотів дізнатися після служіння. Виявилося, що в цей день увечері в будинку іншого пастора буде спілкування на тему хрещення. Я вирішив з’їздити, думаючи, що потраплю на поглиблене вивчення Біблії по цій темі. Цікаво, що це було не просто вивчення, а як потім виявилося, це була розмова з претендентами на хрещення. Сидячи за столом, я згадав свою нещодавню молитву. І в голові якось стало все спокійно і зрозуміло. Так я став учасником підготовки до хрещення. Тоді-то я і зрозумів, що це була відповідь на мою молитву.

Так на початку 2011 року я прийняв водне хрещення і влився в тіло Христа – Його церкву.

Дякую моєму Творцю, що Він мене знайшов і привів до Спасителя. Дякую Тобі за мій шлях, за Твої відповіді на мої молитви, часом чудові, незрозумілі, що викликають трепет і хвалу! Знаю і вірю, що кожен крок не був випадковістю.

Я радий, що моє життя належить Христу. Радий, що Він дав всіляку благодать, довірив служіння, вчить, наставляє, виправляє, будує за допомогою Свого Духа і Церкви. Я вдячний Йому за всіх людей, які мене оточували і оточують. Безмірно радий благодаті Христовій, що виливається в служінні проповіді в церкві. За можливість несення Слова в інтернатах та лікарнях, за спілкування з оточуючими мене людьми. Перш за все за мою родину і за церкву.

 

Ігор Щербатюк, Україна

6Це підбадьорило мене

НОВІ ІСТОРІЇ: