Минулого року багато авторів спонукали віруючих переглянути “словник” віри. Один автор, наприклад, наголошував, що навіть значимі з богословської точки зору слова віри можуть втратити свій вплив, якщо через надмірну обізнаність із ними і через їхній частий недоречний вжиток ми втрачаємо розуміння глибин Євангелія та нашої потреби в Бозі. На його думку, у цьому випадку нам треба повторно вивчити мову віри “з нуля”, відкидаючи свої припущення доти, доки ми не поглянемо на благу звістку так, наче вперше.

Заклик “з нуля навчитися говорити про Бога” нагадує мені служіння апостола Павла, який заради Євангелії все життя для всіх був усім (1 Кор. 9:22-23). Він ніколи не вважав себе кращим в оповіді про діла Ісуса Христа. Натомість Павло покладався на постійну молитву і благав віруючих за нього молитися, аби йому “дане було… слово… провіщати таємницю Євангелії” (Еф. 6:19).

Апостол також розумів потребу кожного віруючого залишатися смиренним та щодня усвідомлювати власну потребу в глибшому вкоріненні в Його любові (Еф. 3:16-17). Лише глибше вкорінюючись у Божій любові та щодня все більше усвідомлюючи свою залежність від Його благодаті, ми здатні віднайти доречні слова, аби сповістити про благу звістку.