Молодий батько тримав на руках свого маленького сина, співаючи йому пісню і колишучи його. У немовляти були вади зі слухом, і воно не могло почути ані мелодії, ані слів. Однак батько все одно співав, виявляючи свою любов до сина. У нагороду за його зусилля хлопчик радісно посміхнувся.
Цей обмін емоціями між батьком та сином дуже нагадує мені слова з Книги пророка Софонії. Старозавітний пророк каже, що Бог зі співом втішатиметься Своєю дочкою, народом Єрусалима (Соф. 3:17). Богу подобається творити добро для Свого улюбленого народу, відвертаючи від нього покарання та усуваючи ворогів (в. 15). Софонія каже, що народу більше не треба боятися, бо в нього є причина для радості.
Нам, Божим дітям, врятованим жертвою Господа Ісуса Христа, іноді складно щось почути, бо ми нездатні або неготові слухати Божий спів любові до нас. Бог нами радіє так, як радів молодий батько, з любов’ю співаючи сину попри його вади зі слухом. Бог відкинув від нас покарання, надавши причину для радості. Можливо, нам треба краще слухати Бога, аби почути радість, яка гучно бринить у Його голосі. Отче, допоможи нам чути Твою пісню любові і радіти перебуванню у Твоїх руках.
