Миколай, який народився в третьому столітті, навіть не уявляв, що століттями пізніше його стануть називати Санта-Клаусом. Він просто був людиною, яка любила Бога і щиро турбувалася про інших, і яка була відома своєю щедрістю та добрими справами. За легендою, дізнавшись про родину, що перебувала у великій фінансовій скруті, Миколай вночі прийшов до її будинку і через відкрите вікно кинув всередину гаманець з грошима, який впав чи то у взуття, чи то в панчоху, що сушилася біля каміна.
Задовго до Миколая апостол Павло спонукав коринтських віруючих бути радісними дародавцями. Він написав їм про велику фінансову скруту братів та сестер, які знаходилися в Єрусалимі, і закликав їх до прояву щедрості. Павло пояснив, які благословіння очікують на тих, хто жертвує зі свого майна. Він нагадав: “Хто скупо сіє, – той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, – той щедро й жатиме” (2 Кор. 9:6). Наслідком радісного прояву щедрості стане збагачення “на всіляку щирість” (в. 11) та хвала Богу.
Отче, чи допоможеш Ти нам бути радісними дародавцями не лише на Різдво, але й упродовж усього року? Дякую за Твою неймовірну щедрість в образі “невимовного дару”, Твого Сина Ісуса Христа (в. 15).
