Кесар Август (63 р. до Р. Х. – 14 р. після Р. Х.), перший римський імператор, хотів, аби його знали як правителя, який підтримував закон і порядок. Попри те, що Август будував імперію на спинах рабів, військових завоюваннях і фінансовому хабарництві, він відродив норму права і дав громадянам Юстицію, богиню правосуддя, або, як її сьогодні називають, Феміду. Він також наказав провести перепис населення, який і привів Марію та Йосипа до Віфлеєму, де народився довгоочікуваний Правитель, велич Якого сягнула всієї землі (Мих. 5:2-4).
Ні Август, ні будь-хто інший у світі не уявляв, наскільки великий Цар буде жити і помре, щоб показати справжню справедливість. Століттями раніше, у дні пророка Михея, Божий народ вкотре почав обманювати, чинити насилля і накопичувати “коштовності несправедливі” (Мих. 6:10-12). Божий улюблений народ втратив Господа з поля зору. Але Бог хотів, аби народ показував світу, що означає чинити правосуддя і смиренно ходити з Ним (в. 8).
Через це Цар Слуга став уособленням Царя справедливості, Якого так прагнув пригнічений, забутий і безпорадний народ. У Господі Ісусі здійснилося пророцтво Михея, що дає можливість мати належні стосунки між Богом і народом, і між людьми особисто. Це відбулося не через примус до закону та порядку, а через свободу милосердя, доброти і духа нашого Царя Ісуса.
