Здавалося, що ялинка охоплена вогнем. Не штучним, з електричних гірлянд, а справжнім! Друзі запросили нашу сім’ю на традиційне німецьке свято, “як у давні добрі часи”, з національним частуванням та справжніми свічками на ялинці (з міркувань безпеки свічки запалювалися на свіжозрубаній ялинці і лише один раз).

Дивлячись на “ялинку, що горить”, я згадала, як Бог з’явився Мойсею в терновому кущі. Той пас овечок у пустелі, коли побачив кущ, що горить і чомусь не згорає. Мойсей підійшов подивитися, і тоді Бог заговорив із ним. Хоча вогонь у Біблії – символ Божого гніву, з полум’я куща пролунала звістка не осуду, а спасіння для народу Ізраїлю. Господь побачив страждання і приниження Свого народу в єгипетському рабстві і вирішив “визволити його” (Вих. 3:8).

Бог вивів ізраїльтян з Єгипту, але порятунку потребували всі люди землі – і не лише порятунку від фізичних страждань, а й від впливу зла та смерті на весь світ. Через багато століть Бог послав у світ Світло – Свого Сина Ісуса Христа (Ів. 1:9-10). Господь послав Його не для того, “щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся” (Ів. 3:17).