Якось суботнього ранку наші маленькі діти вирішили встати раніше і самостійно приготувати собі сніданок. А ми з дружиною після важкого тижня намагалися поспати хоча б до сьомої ранку. Але тут раптом пролунав гуркіт на кухні. Я підскочив і кинувся сходами вниз, де перед моїм поглядом постала розбита миска, розсипані вівсяні пластівці і наш п’ятирічний Джонас, який відчайдушно намагався прибрати липку масу з підлоги. Діти були голодні, але вирішили не просити допомоги. Їм хотілося бути незалежними. Результатом цього став не кулінарний шедевр.
У земному житті діти, дорослішаючи, мають стати незалежними від батьків. Але у взаєминах із Богом зрілість означає рух у зворотному напрямку: від незалежності до залежності від Нього. Одна зі сфер, де ми практикуємо цю залежність, – молитва. Коли Ісус навчав Своїх учнів (і всіх, хто повірив у Нього) молитися: “Хліба нашого насущного дай нам сьогодні” (Мт. 6:11), то навчав молитві залежності. Хліб – це метафора турботи, рятування та керівництва (вв. 11-13). У всьому цьому та багато іншому ми залежимо від Бога.
Немає самодостатніх християн. І ми ніколи не перестанемо потребувати Христової благодаті. Все своє життя ми починатимемо щодня з прийняття залежного становища перед нашим Небесним Отцем (в. 9).
