Коли жінка в нашій нещодавно сформованій групі з вивчення Біблії зазнала проблем, ми всі неочікувано для себе почали ділитися глибоким особистим досвідом. У когось помер батько. Хтось пережив розлучення. У когось народилося зовсім глухе немовля. Хтось ледве встиг вчасно привезти дитину до лікарні. Це все тягарі, які важко в собі носити. Усвідомлення власної вразливості спонукало нас відкритися одна одній. Ми разом плакали і молились. Усього за декілька тижнів ми з малознайомих людей перетворилися на близьких друзів.

Будучи членами одного Тіла, віруючі можуть особливим чином підтримувати один одного під час труднощів. Ми стали братами і сестрами в Христі, і наші взаємини не визначаються спільними інтересами чи періодом часу нашого знайомства. Ми покликані, як писав апостол Павло, “носити тягарі один одного” (Гал. 6:2). Покладаючись на Божу силу, ми слухаємо, співчуваємо, допомагаємо і молимось. Ми намагаємось “усім [робити] добро, а найбільш одновірним” (в. 10). Апостол Павло каже, що так ми виконуємо закон Христа (в. 2) – любити Бога і ближніх, як самих себе. Життєві тягарі можуть бути важкими, втім Господь дав нам церкву, аби їх полегшити.